У мене є подруга, з якою ми дружимо років з десять. Всі ці роки я помічала, що вона людина не те щоб жадібна, але дуже розважлива і економна.
У мене пристойна зарплата і я ніколи не переймалася тим, що при зустрічі з нею за кавою або піцою плачу завжди я. Спочатку подруга говорила, що наступного разу розплатиться вона, що поки що грошей немає, але так жодного разу і не заплатила ніде.
У гості вона теж приходить без нічого, зате ще з порога запитує, що в мене смачненького є. Оскільки зустрічаємося ми не так часто, то я нормально до цього ставилася, адже в іншому вона прекрасний друг і людина. На Олю завжди можна покластися у справах, не пов’язаних із грошима.
Вона може приїхати до мене, допомогти з прибиранням, після нашого чаювання відразу все прибере і помиє. Я можу поділитись з нею будь-якою інформацією, бо впевнена на всі сто відсотків, що все залишиться між нами.
Часто я позичала подрузі гроші, але вона й не думала їх повертати, чи забувала, чи думала, що я забула, раз не нагадую. Мене це анітрохи не напружувало, суми були незначні та непомітні для мого бюджету.
Але у подруги з’явився цивільний чоловік, який «тимчасово» не працює. Оля вже знайшла собі підробіток, щоби було більше грошей. Я її розумію, їй уже 29 років, хочеться мати сім’ю, дітей, от і вхопилася за цей шанс, не розуміючи, що такий чоловік гірший за самотність.
Я їй нічого не казала, поки подруга не стала приходити з ним у гості до мене, щоб пообідати та позичати грошей. Я їй давала гроші завжди, але зараз не збираюся утримувати її співмешканця (інакше я його не називаю, що дуже ображає подругу).
І ось тепер наші стосунки стали псуватися, гадаю, що не без допомоги її так званого чоловіка. Я нічого не роблю, чекаю, поки подруга сама розбереться, хоча мені її шкода і не хочеться, щоб нашій дружбі настав кінець.
Ніколи не могла зрозуміти таких чоловіків, які не можуть себе забезпечити, не кажучи вже про сім’ю. Але цей випадок взагалі мене вразив.
Ось як можна сидіти вдома здоровому мужику і чекати доки жінка заробить йому гроші? Мені теж уже 27 років, але я не настільки «самотня», щоб утримувати такого чоловіка.
— Асю, ну хоч би на вихідні приїхала, чи що? Так я вже скучила за…
Мама подзвонила саме тоді, коли Дарина гріла в мікрохвильовці вчорашній борщ. Кришка контейнера запотіла, коридор…
— Куди преш, невігласе, повилазило чи що?! — пролунало так лунко, що аж касирки в…
Той вечір починався як сотні інших. На плиті млів свіжий борщ, за стіною щось весело…
— Ти б, Демко, чоловіка свого хоч раз як годиться зустріла… — слова матері пролунали…
Коли багато років безупинно тягнеш на собі віз сімейних обов'язків, одного разу просто сідаєш на…