Я втомилася метатися в пошуках вирішення ситуації, дуже прошу вас допомогти мені порадою осмислити життя.
Мені 32 роки. Заміжня 7 років. Дитині 5 років. Одружилися з чоловіком не через велике кохання, а більше я хотіла створення сім’ї. Він, на той момент, був у розлученні з жінкою, у якої залишився від нього син. У мене до чоловіка почуття були більшими.
Перший рік після весілля чоловік багато гуляв із друзями по нічних клубах, барах, лазнях. Флірт з іншими дівчатами був (бачила листування), але за зрадою помічений не був. Через півроку після весілля я дізналася, що в положенні. Чоловік не зовсім був до цього готовий, хоча ми це планували, тому що я дуже хотіла дитину.
Але його постійні гулянки, слова на підпитку, що я йому як сестра, що він кохає першу дружину досі, настільки емоційно мене вимотали. Я потрапила в лікарню, дитини не стало. Мене ледве врятували.
Далі почався етап моєї депресії з приводу втрати дитинки. Я проходила курс психотерапії. Зачати дитину знову, вдалося через 8 місяців. На відносно великому терміні після чергової сварки з чоловіком на тлі його пияцької поведінки знову почалася жіночі процеси несприятливі для дитини, але вдалося все оптимізувати.
З цього моменту ставлення чоловіка різко змінилося до мене – він став більш уважним, перестав мотати мені нерви своєю поведінкою, рідше став гуляти з друзями. З моменту нашого весілля і майже до появи дитини він не працював. Я пристойно заробляла, це питання не порушувалося. Жили ми в його квартирі. Перед самою появою малюка чоловік влаштувався на роботу в компанію, в якій працювала і я. Я в декретну відпустку не йшла, працювала з дому віддалено. У 4 місяці сина ми вирішили взяти іпотеку на велику квартиру. Продали ту, в якій жили, частину грошей віддали свекрам (квартира належала матері чоловіка). Оформили іпотеку.
Через місяць після цього ми обидва втрачаємо роботу через великий косяк чоловіка на роботі. Залишаємося з маленькою дитиною, іпотекою і без роботи. Частину грошей, яку залишали на ремонт нової квартири, вкладаємо в бізнес – бар. Чоловік сказав, що впорається. Я знайшла кілька робіт віддалено, працювала ночами, допомагала чоловікові в паперових питаннях, звітності, обліку. Спочатку йшло все нормально. Кілька місяців. Потім чоловік почав (розповідь для сайту Рідне Слово)запрошувати до себе в бар друзів, поїти їх за свій рахунок, сильно пити сам. У підсумку пішли одні збитки. Неодноразово і я, і батьки чоловіка з ним розмовляли. Безрезультатно. У підсумку було вирішено продати бар. Я до цього моменту влаштувала дитину в ясла і знайшла роботу, потім ще одну. У підсумку у мене було 2 роботи (я бухгалтер) і плюс кілька підробітків дрібних.
Чоловік намагався знайти роботу. Влаштувався юристом в одну фірму. Пропрацював там рік. Заробітна плата була середньою. Але це набагато краще, ніж нічого. Потім стали затримувати зарплатню, він звільнився, пішов таксувати. Приносив по 3 тисячі на тиждень і вважав це нормою. Усе, що зверху залишав собі. При цьому кожні вихідні він зустрічався з друзями, багато грошей йшло на його гулянки. Мені було чисто фізично дуже важко тягнути стільки роботи. При цьому чоловік працював у таксі години дві-три вранці, потім приїжджав додому, лягав спати, грав у комп’ютерні ігри, їв, прокидався і їхав на 1-2 години таксувати.
Потім чоловік влаштувався на іншу роботу. Через два місяці фірма закрилася. Зараз він знову не працює. У нього з колишніми колегами є якісь проєкти, які, як він каже, у майбутньому принесуть багато грошей. Але поки що 3 місяці як я жодної копійки не побачила. Дитина повністю на мені. Він жодного разу за час, що він ходить у садок, не відвіз його вранці туди. Забирає з садка тільки на моє прохання, якщо я не встигаю. На тренування возить дитину тільки якщо я дуже прошу (підсумок після кількох скандалів на цю тему).
На підготовку до школи я вожу дитину сама. У чергову сварку чоловік сказав, що я мати, я маю це робити, а він навіть не повинен знати, де в дитини підготовка і тренування. Квартплата, іпотека, продукти, оплата за садок, заняття, ліки тощо – все на мені. Причому періодично, щоб чоловіка не трусили пристави, я відправляю аліменти його колишній дружині.
Зараз чоловік не працює. Сидить удома, щось віддалено іноді робить за проєктами, але переважно грає в ігри комп’ютерні, спить, їсть. Дитина хворіла тиждень – він із нею сидів. Але за умови, що приготую їжу на цілий день. І це було так: чоловік дає синові свій телефон, той грає цілий день на телефоні, а чоловік на комп’ютері. По дому не допомагає, тільки пилососить у вихідні. А так – щовечора після роботи бачу гору брудного посуду по всьому будинку, розкидані речі.
Але син його обожнює – напевно всі хлопчики тягнуться до тат. Чоловік зараз не гуляє щодня – але двічі на тиждень зустрічається з найкращим другом або друзями, п’є оковиту або пінне. Вдома також п’є по трохи майже щодня.
Мене, як він говорить, любить. Принаймні прив’язаний до мене. Немає такої лайки, як колись. Якщо я щось прошу – з’їздити в магазин, наприклад – сперечається, але їде. Сам допомоги не пропонує. Мене в останній рік як надломили – я втомилася. На роботі завал, працюю на межі сил, ночами, вечорами. А кинути другу роботу або дрібних замовників не можу – не витягну тоді сім’ю.
На чоловіка стала злитися, мене все дратує. Він хоче ввечері близькості, а я після двох робіт, заїхавши за сином у садок, потім за продуктами, приготувавши, погодувавши всіх вечерею, помивши посуд, погравши із сином, прибравши трохи квартиру, вклавши сина (розповідь для сайту Рідне Слово)спати, почитавши йому книжку, – сама падаю на ходу. І мені не до близькостей. А чоловік весь вечір або телефоном відео різні дивиться, або в ігри комп’ютерні грає.
Я його люблю. Мені його шкода. Шкода, що він не може знайти нормальної роботи. Я злюся на нього, але сама ж даю йому грошей на “подиміти”, та дрібні потреби. Тому що мені шкода його. Як свою дитину. Він дорогий мені. Але він так мало займається дитиною. Каже що йому ліньки. У нього з’явилася надмірна вага, почалися проблеми зі здоровʼям. П’є пігулки. Але змусити його займатися фізично – не можу. Каже, що йому важко. Але я на межі. Я втомилася шалено. І фізично. І постійно від думок – де підзаробити, де взяти грошей, щоб заплатити за щось, коли затримують заробітну плату.
Як сніжний ком. Злюся на чоловіка. Є думки про розлучення. Але це з одного боку. А з іншого – що це змінить? У нас іпотечна квартира, її розділити нереально. Сина я тоді позбавлю батька. Та й зовні в нас усе нормально. Немає зараз таких скандалів. І люблю чоловіка. І далі, надовго не можу більше залишатися в такому стані.
Казала – якщо не працюєш, то візьми тоді на себе дім – прибирання, готування. Він ображається, каже, що я йому дорікаю в тому, що він не працює, що йому й так важко від цього. Каже – піду далекобійником. А мені його шкода – це дуже небезпечно і важко. Сестра каже – пожалій себе. А мені шкода чоловіка. І за себе прикро.
У мене внутрішній протест якийсь з’явився – мені стало хотітися, щоб я подобалася іншим чоловікам зовні. Тому що мій чоловік ніколи не каже, мені лагідних слів, що я красива. Я намагаюся іноді, коли є сили – одягаюся для нього привабливо наодинці, відвідувала курси танців – танцювала для нього, у нього так очі горіли. А він завжди в спортивних штанях, розтягнутих футболках – бо йому ліньки перевдягнутися, з надмірною вагою. І думає, що він мене так збуджує. Він навіть ніколи не залицявся до мене.
Зараз на роботі на мене звернув увагу колега. Працюємо ми разом 2 роки. Але його інтерес я відчула десь півроку тому. Він не одружений. Дуже зацікавлений мною. Напевно на зло чоловікові я погоджуюся на його залицяння – він займається ремонтом моєї машини (сам домовляється, сам платить) – чоловік в одній зі сварок сказав, що машина моя, мені її і ремонтувати.
Колега дуже допомагає мені по роботі – взяв на себе суміжний блок питань, трохи легше стало працювати. Він дарує мені подарунки. Говорить компліменти. І пропонує сходиться. Каже, що ставитиметься до мого сина, як до свого. Але в душі я розумію, що чоловіка я не залишу. Тим більше заради примарних стосунків. Але і я не знаю, що мені робити.
Я заплуталася. Того чоловіка я підпустила в той момент, коли в мене на роботі були труднощі, вдома скандали. І деякий час я, щовечора їдучи з роботи, думала про те, що не хочу додому. А хочу заїхати на машині на міст і з розгону машину спрямувати (розповідь для сайту Рідне Слово)в річку з мосту. Зупиняла думка про сина… Тобто для мене той чоловік – свого роду психологічне перемикання. Але це не вирішує моїх сімейних проблем.
З усього цього – я хочу зберегти сім’ю, але не хочу бути загнаним конем. Я не знаю, що ще сказати чоловікові, як його змінити. І розлучення не хочу. Допоможіть зібрати думки, допоможіть розібратися, будь ласка.
Фото: авторський контент сторінки “Рідне Слово”.
