— Нічого проти свекрухи не маю. І проти її візитів до нас із чоловіком теж раніше не заперечувала, – розповідає Каріна. – Але цього разу я прямо їй сказав, що в нас зупинитися цього разу не можна й крапка.
Карина одружена 3 роки. Їм із чоловіком, можна сказати, пощастило. Зустрілися, закохалися, збиралися одружитися, винаймати квартиру, збирати на житло. А тут на дівчину впала несподівана спадщина у вигляді квартири. Житло майже трикімнатна квартира: дві спальні, кухня-вітальня. Але спочатку це була простора двокімнатна, переробляв її колишній господар – двоюрідний дід Карини.
— Дітей у нього не було, з останньою дружиною розлучився за рік до того як покинув нас, – каже Каріна. – Квартиру успадкував мій батько, але він її переписав на мене. За життя цей родич з нами особливо й не спілкувався, тож вийшло казково: спадщина є, а гіркоти від втрати – ні.
Карина з чоловіком планують потім ще купити щось спільне, але в найближчих планах цього немає, як і необхідності суворо економити. Купуватимуть спільне тому, що чоловік не киянин, родом із Запорізької області, там його мама живе.
— Мій чоловік молодший із трьох дітей, – продовжує Каріна. – Брат чоловіка за своєю дружиною теж перебралися до столиці. І давно. Відчайдушно заздрять моєму чоловікові і тихо, як я підозрюю, мене ненавидять.
Спілкуватися із родичами чоловіка не вдалося. Вони вважають жінку зажерливою штучкою, але він із родичами стосунки підтримує. А заздрість справді є, про це дружина брата прямо сказала:
— Пощастило твоєму братові, відірвав собі хоч і стерву, зате з квартирою.
У брата чоловіка та його дружини, з якою у чоловіка Карини різниця у віці всього лише рік, житлова тема – хворе питання. Вони з двома дітьми живуть в однокімнатній, за яку ще платитимуть кредит років 7. А сестра зі своїм чоловіком та трьома малюками живе зі свекрами без жодної надії на розширення.
— Сама винна, я вважаю, – каже Каріна. – Навіщо було трьох дітей заводити? Старшому 5, середньому 2, молодшій – 4 місяці. Бідні її свекри, живуть у двійці 7 людей, троє з них – діти.
Незабаром після того, як Карина вийшла заміж, свекруха остаточно пішла на пенсію. Вона має город, тож з весни до осені вона щільно зайнята: вирощує овочі, продає, це її додатковий дохід до пенсії. А в холодну пору року тепер свекруха взяла за правило: їде до столиці, щоб разом відвідати всіх дітей та побачити онуків.
— І вгадайте, де мама чоловіка завжди зупиняється? – каже Каріна. – У нас, звичайно ж. У сина в однокімнатній ніде, у дочки теж ніде, та й не любить свекруху ні сватів, ні зятя свого, вважає, що зять ледар, раз не зміг сім’ю забезпечити квартирою. Те, що сестра приймала щоразу рішення заводити дітей – це саме мама чоловіка розуміє. По-своєму, але розуміє: “Діти це добре, якщо вже вийшло так, не лишати ж їх життя”.
Карина могла б із мамою чоловіка посперечатися на цю тему, але не сперечається, тітка вона не шкідлива. І пережити тижневий візит мами чоловіка до своєї квартири цілком можна. Але річ у тому, що гостює, виходить, у Карини не лише свекруха.
— Починається з того, – каже молода жінка. – Що зустрічати маму всім колгоспом збираються усі. До минулого року, коли у брата молодшого сина ще не було, до нас завалювалися 8 осіб, четверо з яких – діти. Не питання один раз прийняти цю купу народу, хоча ніхто жодного разу не здогадався навіть торт до чаю купити. Але однією зустріччю справа не обмежується.
— Мам, як добре, що ти приїхала, – каже сестра. – Завтра я до тебе дітей приведу, хоч нормально по лікарях зганяю. Свекруха зі свекром працюють, не можуть.
— Ой, а ми теж маму хотіли попросити посидіти з онуками, зараз канікули, а нам працювати треба, – каже дружина брата. – Одні сидять, а я весь день смикаюсь: а чи все в них нормально, кому може чого підкласти в тарілку.
— Таке відчуття, що за той тиждень, коли у нас свекруха, родичі чоловіка прагнуть відірватися на повну: обійти всіх лікарів, сходити в гості до всіх друзів, влаштувати грандіозний шопінг. І водночас. Не варіант по черзі, щоб свекруха сиділа з дітьми на їхній території, – обурюється Каріна. – Усіх тягнуть до нас. Хорошим днем я вважала, коли дітей наводив хтось один. Але й у такому варіанті – це просто нестерпно. Постійний шум, гам, метушня, розбирання за ними потім – жах. А ще й лізуть скрізь, як таргани. Свекруха намагається готувати їм, і прибирати за ними сама. Але все одно мене постійно смикає: “А де це в тебе? А де в тебе те?
Минулого року під час візиту свекрухи Карина працювала віддалено, тобто вона переживала навалу будинку у своїй спальні. Але працювати не виходило зовсім. Зрештою, на 4-й день вона вийшла в передпокій, коли сестричка привезла дітей і сказала, щоб свекруха з онуками вирушали куди завгодно, але її дали спокій, у неї робота.
— А чим тобі діти завадили? – поцікавилася сестра. – І куди мамі вирушати? Була б у мене своя квартира, я не привела б дітей до тебе. Але ж не всім так щастить на багатих родичів які відійшли до того світу.
А в мене свекруха вищить, їй не подобається, що без неї в хаті хтось буде чужий.
— А у чужому будинку можна чужим людям перебувати? – Запитала Карина. – І потім, погуляйте разом, мама ж не тільки до онуків приїхала, а й до тебе теж.
На вираз “чужі люди” образилися і свекруха, і чоловік Карини. Хоча ставилася вона до дітей сестри навіть дуже добре, а не до свекрухи. І потім, логічно ж: для свекрухи сестри, сваха – чужа. Для Карини чужі – діти сестри її чоловіка.
— Я так вимоталась за цей тиждень, що просто відійти довго не могла. А цього року мені взагалі не до її візитів, – розводить руками Каріна. – Роботу поміняла півроку тому, вийшла в офіс, а зараз мене ще й нудить постійно.
Карина на 11 тижні при надії – тому зараз розпал неважливого самопочуття: і сонливість, і плаксивість, і нудота. Можна було б взяти лікарняний, але вона й так підвела роботодавця – тільки влаштувалась і вже збирається в декрет. І точно Карині зараз не до родичів чоловіка.
— Ну гаразд, – переконує чоловік. – Жодних гулянок з приводу приїзду мами влаштовувати не будемо, племінникам сюди теж заборонимо приїжджати. Ну, куди їй? До брата на кухню? В готель?
— Ось так я і повірила, – відповіла Карина чоловікові. – У сестри зараз немовля, двоє старших вона явно хоча б на тиждень буде щаслива звалити на бабусю. І витрачати нерви на те, щоб не пускати у свою квартиру твоїх брата із сестрою та племінників я не можу. І бачити нікого не хочу. Мені не до них, мені погано. Чим поганий готель? Так, тиждень на кухні у старшого сина теж можна пережити. Нічого страшного.
Батьки Карини теж не готові надати дах для свахи, вони так близько не зійшлися. Свекри сестри чоловіка і взагалі, вони зовсім як оселедці в бочці. Але Карину засудили і брат і сестра чоловіка.
— Обдурити, – сказала сестра чоловіка. – У брата трикімнатна! Дружина нездужає? Та я трьох піднімаю на ноги, не треба мені розповідати про поганий стан. Пішла б у спальню і ніхто б її не турбував. А тепер мама винна чи в готель, чи на кухні у старшого сина? Так у нього така квартира, що ми всі там просто не вмістимось, адже стіл накрити треба, та й з онуками провести час мамі хочеться.
Карина щосили намагається не сказати слова, що квартира трикімнатна належить зовсім не братові сестри, що зі своїми цінними думками вона може йти в сад, але якщо чоловік і далі продовжить “продавлювати” її на те, що свекруха знову приїде на тиждень саме до ним, сказати про це доведеться.
А як би вчинили ви?
