Мені 29 років. У мене чесно, зізнаюся, була бурхлива юність, скажімо так, я нагулялася і набралася досвіду. У 29 років зрозуміла, що досить так жити, настав час про сім’ю подумати і про дітей.
Працюю я продавцем на дачі у магазині. Один рас прийшов хлопець, на дачу з друзями, смажили шашлики і він зайшов до нас у магазин.
Він мені одразу сподобався я з ним розмовляла. Я побачила, що його зацікавила.
Я дівчина ефектна, а йому 24 роки, він хлопець недосвідчений. Я від знайомих дізналася, що він один син у сім’ї, і кращого кандидата за чоловіка я не знайшла б.
Ми почали зустрічатись, була в нас близькість. Я вирішила, що хочу дитину від нього. І згодом так і сталося.
Одружитися він не дуже хотів, але я сказала, що від дитини не позбуватимуся. І ми побралися.
І хто каже, що шлюб тільки через дитину не щасливий? Дуже щасливий.
Головне дитина і щоб вона зростала у повноцінній сім’ї, а решта не важливо. Усі його родичі проти мене, кажуть, що я одружила його на собі.
Але я його кохаю. Він найкращий і від мене ніколи не втече, точніше я не дам йому піти.
У нас дитина і вона має зростати з обома батьками. Моя історія про те, що шлюб через дитину може закінчитися щасливим хеппі ендом.
Дев’ятнадцять років… Це той небезпечний і прекрасний вік, коли море по коліна, а любов здається…
Той проклятий чемодан на коліщатках знову виповз із шафи. Поважний кіт Мартин чудово знав: якщо…
— Сидиш там по своїх заробітках, копійку до копійки складаєш, а тут твій рідний син…
— Ритко, ти чула? Твій Васько з міста молоду жінку привіз! Таку кралю, зовсім дівча!…
Крутишся собі роками в одному ритмі, дім — робота, робота — дім, і здається, що…
— Вона що, остаточно з глузду з’їхала? — крізь сміх обурювалася подруга, яка завітала на…