З перших днів спільного життя у нас із чоловіком постало питання: «У кого з нас будуть гроші»? Чоловік категорично заявив, що у них у сім’ї грошима завжди розпоряджався батько, і він також дотримується такого правила.
Я почала заперечувати, сказала, що не згодна віддавати свою зарплату чоловікові, а потім просити своїх ж гроші на різні дрібниці. Тим більше, що купувати продукти чи, наприклад, побутову хімію доводилося мені і щоразу чую питання: «А що ти збираєшся купувати? А ті гроші, що я тобі давав, що вже витратила»?
Я навіть не кажу про те, що я більше заробляю і маю ще просити свої гроші на свої потреби. Та й чому чоловік вирішив, що я не зможу розпорядитись заробленими мною грошима?
Тим більше, що його батько за ті гроші, що мати продала залишену їй у спадок квартиру, замість того, щоби вкласти гроші в будівництво житла, купив собі машину. Він сам вирішив, що така покупка важливіша.
Зрештою, машина останнім часом вимагає все більше вкладень. Постійний ремонт, дорогий бензин.
Те, що їздити на роботу машиною не економно, він не замислюється, зате йому комфортно, хоча це з’їдає майже половину його зарплати. А живуть вони, як і раніше, в однокімнатній квартирі, це його теж не бентежить.
То який приклад може він дати своєму синові у плануванні сімейного бюджету? І після чергової сварки ми вирішили, що кожен розпоряджатисяме своїми грошима сам.
На продукти та комунальні платежі складаємося порівну. Але маю таке відчуття, що ми не родина, а сусіди.
Я поки що навіть не хочу через це заводити дітей. Ми не плануємо разом покупки, а якщо мені не вистачає іноді на покупку одягу, то позичаю у подруг, але не у чоловіка.
Чим закінчиться таке спільне життя не знаю, але боюся, що погано. Мені не подобається такий «спільний» бюджет.
Виходить, що чоловік просто зняв з себе відповідальність за утримування родини. А якщо я перестану працювати, тоді зовсім буду прости щоразу гроші на все?
— Асю, ну хоч би на вихідні приїхала, чи що? Так я вже скучила за…
Мама подзвонила саме тоді, коли Дарина гріла в мікрохвильовці вчорашній борщ. Кришка контейнера запотіла, коридор…
— Куди преш, невігласе, повилазило чи що?! — пролунало так лунко, що аж касирки в…
Той вечір починався як сотні інших. На плиті млів свіжий борщ, за стіною щось весело…
— Ти б, Демко, чоловіка свого хоч раз як годиться зустріла… — слова матері пролунали…
Коли багато років безупинно тягнеш на собі віз сімейних обов'язків, одного разу просто сідаєш на…