Якийсь час тому у нас в офісі з’явилася нова співробітниця. Провінціалка приїхала до столиці з села із Західної України. Звісно, для всієї нашої рафінованої столичної публіки вона одразу стала мішенню для глузування та знущань. У жіночому колективі завжди так.
Ні, на заході країни повно міст, мешканки яких заткнуть за пояс багатьох київських жінок за освіченістю та смаком. Але наше дівчисько було з села.
Гардероб був непримітним, навіть косметикою користуватися не вміла до ладу. Звісно, наших офісних «світських левиць» це дуже дратувало, можна сказати, навіть бісило.
Але молода співробітниця залишалася незмінно доброзичливою до всіх, водночас чітко знала свою роботу, не дозволяла собою понукати й не прагнула особливо зблизитися ні з ким. Минув рік, до нашої «селянки» якось звикли, глузувань поменшало.
Або набридло знущатися з людини, яка, загалом, не давала жодних приводів, або «світські левиці» перемикнулися на звичне заняття – мити кістки одна одній, хто в якій сукні прийшла та в кого нова сумочка.
Чергова ситуація неприйняття викликала призначення нашої провінціалки на посаду заступника начальника відділу. Як так, без року тиждень (нехай навіть без тижня – рік) і раптом таке призначення?!
Тут дехто вже другий десяток років працює! Але, по суті, причепитися не було до чого, худенька, скромна дівчина працювала за трьох, як віл. Не приховуючи джерел своєї працездатності, у селах усі так працюють – від зорі до зорі.
Але справжній бунт у нашій тихій затоці викликало закордонне відрядження, в яке не потрапила жодна з наших офісних левиць, але скромну провінціалку взяли відразу і беззастережно. Довелося керівництву трохи вправити нашому баб’ячому колективу мізки.
На черговій нараді відбувся приблизно такий діалог між директором та однією зі співробітниць:
— Ви хочете поїхати? Без проблем, як у вас з англійською?
— Зі словником.
— Зрозуміло, а з румунською та польською?
— Ніяк.
— А ось вона знає досконало, крім української, ще польську та румунську, вільно розмовляє англійською.
Виявляється, у них у селі всі так — знають польську, румунську та українську.
Ну, а англійську дівчинка вивчила сама, в університеті – чим більше мов знаєш, тим легше вчити інші. Ось така провінціалка.
Тож, дорогі пані, не всі дівчата отримують свої високі посади та зарплати через ліжко. Як би вашому самолюбству не хотілося вірити саме у цей стереотип.
