Я хочу поділитись однією історією, яка розриває мою душу і не дає мені спокійно жити. Колись у молодості я познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком.
Коли ми вирішили одружитися, він коротко розповів мені свою історію. Після школи він вступив до іншого міста.
Там, живучи у гуртожитку, він став жити разом із однокурсницею. Незабаром вона повідомила, що чекає дитину і вирішила залишити її.
Її всі відмовляли, але вона не послухала, в неї з’явився хлопчик. Чоловік відмовився одружитися з нею і виховувати свою дитину.
Не знаю всіх подробиць, знаю лише, що аліменти на дитину справно платили його батьки. Коротше, ми побралися з цим чоловіком (він досі є моїм чоловіком) і поки я була молода, не дуже переймалася щодо його минулого життя і тим, що у нього є дитина.
На цю тему ми ніколи з ним не розмовляли. Він або вже забув про ту дівчину або просто не хотів згадувати.
У нас з’явилося двоє дітей, які нічого не знають про цю історію. З розвитком інтернету та появою соціальних мереж мені на сторінку написав його син. Сказав, що його мами не стало, і він хоче спілкуватися з батьком.
Я розповіла чоловікові, але він відмовився від цього спілкування. Я переписувалася з його сином, нічого не кажучи чоловікові.
Далі він написав, що у них важке матеріальне становище, що він потрапив аварію та потрібна допомога. Коротше я почала потай від чоловіка надсилати їм гроші.
А зараз він написав, що він та його дружина втратили роботу і хочуть приїхати до нас попрацювати та заробити гроші, ми живемо за кордоном. Отака у мене історія. Їхнє прохання залишилося без моєї відповіді.
