Мені 30 років, хлопцеві 33 роки. З’їхалися через три місяці поки у квартиру, яку він винаймає з братом, сам узяв на себе витрати на їжу та комуналку, оскільки у мене невелика зарплата та кредит за освіту, хоча я іноді теж продукти купувала. Подарунки одне одному дарували рівноцінні.
Так жили пів року, потім почали шукати спільну квартиру на оренду. Знайшли і я давала гроші на 1/3 вартості на місяць. У нього зарплата вдвічі більша за мою і немає кредитів (у мене на кредит пів зарплати йде).
Він став останнім часом говорити за будь-якої суперечки, що якби він мене не любив, то вимагав би, щоб я за все платила навпіл — і за їжу, і за інші витрати. Або коли я прошу не робити щось, що мені неприємно, каже: «а давай ти тоді будеш половину всього оплачувати!».
Я роблю всю роботу по дому – готую, прибираю, він це знецінює, каже, що йому це все не треба, він може і макарони з сосисками їсти та забратися сам, але ніколи цього не робить. Мені дуже прикро та неприємно, поки підвищити свій дохід не можу. Не знаю що робити.
Знаєте, як це — роками приходити в дім, де тобі навіть дихати важко? Де кожним…
— Улю, а що, тієї сирокопченої ковбаски вже нема? — Матвій невдоволено штрикав виделкою яєчню,…
«Слухай, у тебе не знайдеться на картці тисячі гривень до зарплати? Я завтра ж готівкою…
Я стояла посеред світлої, затишної дитячої кімнати, яку ми з чоловіком так дбайливо облаштовували для…
Тієї п’ятниці вхідні двері грюкнули так, що зі стіни в коридорі зірвалася стара фотографія в…
— Мамо, ти це зараз серйозно? — голос мого Сергія зрадливо здригнувся, хоч він і…