У тому році сестра попросила дати їй у борг пристойну суму, нібито на те, щоб зібрати доньку до школи і зробити ремонт у її кімнаті, я не могла не позичити, і ще сказала, що вона може віддавати частинами, а не одразу весь борг, але коли я від мами дізналася, що ніякого ремонту вони не роблять

Давно зробила собі висновок, нікому й ніколи не позичати грошей, навіть невелику суму, але такого висновку я дійшла не відразу. Як кажуть, життя навчило і «добрі» люди.

Приказка «хочеш нажити ворога, позич комусь гроші», ніби сказана спеціально для мене. Через це я не спілкуюся з подругою вже п’ять років, вірніше вона образилася, що я зажадала повернути борг через півроку, хоча коли вона просила врятувати, то сказала, що бере всього на два тижні.

Минуло більше місяця, коли я попросила повернути гроші, тому що я теж розраховувала, що мені вистачить, поки вона віддасть. Подруга попросила почекати ще тиждень і мені довелося самій позичити у співробітниці, щоб дотягнутися до зарплати.

Але найголовніше, що минуло два тижні, і вона навіть не згадувала про гроші. Ну, хоча б сказала, що, мовляв, почекай, будь ласка, ще трохи, але ні, тиша, наче вона забула чи сподівалася, що забуду я.

Коли через півроку після того, як я дала їй гроші, я запитала, чи збирається вона мені їх віддавати, то вона за два дні принесла, кинула мені на стіл і мовчки пішла. Я була в шоці від такої невдячності, якщо не сказати нахабства.

Зараз у мене велика зарплата, я намагаюся допомогти батькам, хоч гроші вони й не хочуть брати, але я привожу їм продукти, купую раз на рік путівку в санаторій, щоби відпочили. Племінниці купую одяг, іграшки, але сестра постійно скаржиться, що немає грошей, іноді доводиться давати невеликі суми і їй, хоча в мене є і своя сім’я.

У тому році сестра попросила дати їй у борг пристойну суму, нібито на те, щоб зібрати доньку до школи і зробити ремонт у її кімнаті. Я не могла не позичити, і ще сказала, що вона може віддавати частинами, а не одразу весь борг.

Але коли я від мами дізналася, що ніякого ремонту вони не роблять, а вже поїхали на відпочинок, я одразу не могла повірити. Навіщо обманювати і чому я маю оплачувати чужі розваги.

Зарплата у мене пристойна, але мені гроші задарма ніхто не дає, у мене така відповідальність на роботі і за мною такі суми, що якщо станеться якась помилка, то не вистачить всього мого та батьківського майна, щоб відшкодувати.

Чому люди поводяться так безвідповідально, чому не живуть за кошти, а рівняються на тих, хто багато заробляє, і постійно живуть у кредитах та боргах.