Так вийшло, що вже 10 місяців винаймаю квартиру з другом, нас пов’язує тільки побут та близькість. Щоправда, останнім часом почалися з його боку фрази, що ми сім’я, що він хоче і піклуватиметься про мене. Загалом усе було добре, поки не приїхала його мама.
Приїхала вона з дочкою лише на три дні. Я до їхнього приїзду готувалася — прибрала квартиру, помила підлогу, приготувала смачну їжу та напекла пиріжків. Всіляко намагалася їм усім догодити, обслуговувала їх, у результаті другого дня вона з сином пішла гуляти, почувши, як він назвав мене своєю сім’єю.
Повернувся він, ніби підмінили, казав, що бачити мене більше не хоче, що йому потрібна нормальна дівчина, і що він хоче, щоб я з’їхала разом із собакою та холодильником. Я вже тоді подумала, що йому щось мама наговорила (справа в тому, що я на 4,5 роки старша за нього, і їй це ще минулого приїзду не сподобалося).
Надвечір ми з ним помирилися, а вранці вона влетіла в кімнату о 8-й ранку, побачила, як ми спимо разом, і тут почалося. Причіпки, що я погана, що я його життя руйную, що нічого не вмію, що до пляшки його привчила (коли ми познайомилися, у нього вже були проблеми з цим, я навпаки його витягла, нарешті, за допомогою крапельниць і лікарів, і він не п’є вже другий тиждень).
Сказала, що я погано впливаю на нього. Він мовчав і нічого не говорив. Мене попросив піти в іншу кімнату, де я до їхнього від’їзду і просиділа 2,5 години. У результаті вона йому ще й з вокзалу зателефонувала, він говорив з мамою по гучному зв’язку, і я все чула.
Вона сказала йому позбавлятися мене обережніше, тому що я йому ще через неї помститися почну. При цьому я людина дуже добра, друга свого дуже люблю, і робила йому завжди тільки хороше. Я сильно засмутилася, а він сказав: «Не хвилюйся, все добре». Що мені робити у цій ситуації?
Валентина Василівна Ткачук мешкала на другому поверсі звичайної старої п’ятиповерхівки. Знаєте, з тих затишних будинків,…
На кухні в Оксани вирувало життя. У духовці саме підрум’янювалася домашня піца, щедро посипана тягучим…
Я стою в темному коридорі власної квартири, боязко прислухаючись до звуків. З нашої кухні знову…
Знаєте, що найстрашніше в невеликих містах? Те, що твоє особисте горе рано чи пізно стає…
Оленка поверталася додому з поліклініки, і на душі в неї шкребли коти. Здавалося б, ну…
Знаєте, це таке дивне відчуття — у свої п’ятдесят з хвостиком по-доброму позаздрити власній майбутній…