Я живу із чоловіком 10 років, двоє дітей. Перші 5 років він ставився до мене дуже погано, кидав мене, виганяв із дому з першою дитиною, не захищав від нападів своєї мами. Адже мені доводилося боротися у свої 20 років із 50-річною жінкою за увагу, за посуд і т.д.
Йому завжди були важливі друзі, він перед ними мене принижував, штовхав, грубо поводився. Я спілкувалася з колишнім хлопцем, суто по дружньому, спілкування близького не було, спілкувалася, бо від нього втекла під вінець з чоловіком, мені його дуже шкода, але я його не любила і не полюбила б.
Я намагалася просити його змінитись, не ходити до друзів, проводити час зі мною, але друзі були дорожчими. Тоді я охолола до нього, захотіла кохання, уваги, ласки, турботи.
Я симпатична дівчина, на мене звертали уваги чоловіки, тільки я на них не дивилася і я почала дивитися. Але багато хто з ким я просто спілкувалася, хотіли саме постійні стосунки, тобто як коханці.
Я цього боялася і боюсь, я так не можу. Одного разу я з подругами пішла до кафе, там багато хлопців підходили, спілкувалися, але один мене знайшов у соц. мережі і почав мені писати.
Я скривджена чоловіком, скривджена його байдужістю піддалася його спокусі, почала спілкуватися в мережі. Минуло десь пів року, і ми зустрілися в тому ж кафе, він мило розмовляв, був добрий до мене, у нього світилися очі, дивлячись на мене, мені було приємно.
Він запропонував посидіти у машині, поговорити, почали цілуватися. Оскільки вдома чоловікові поцілунки не подобалися, мене дуже розбурхав пристрасний поцілунок, я вже була добряче напідпитку, він опускався все нижче і нижче.
Була зима, але від бажання, ніжності я зовсім не відчувала холоду. Зрештою, у нас нічого не було, він сказав, тільки якщо сама захочу.
Я дуже боялася, мені було й неприємно, й приємно одночасно. Ми переписувалися після тієї зустрічі, але більше не бачилися, а незабаром після моїх відмов він рідше писав, і я сама почала писати думала, що я його зачепила, і я не хотіла, щоб він забув мене.
Вдома чоловікові я була не цікава, тому дуже засмучувалася від цих думок. І ось одного разу чоловік знайшов наше листування з ним, пішов із дому, було багато скандалів.
Я начебто фізично не зрадила, але все ж таки. Спочатку мені було соромно йому це говорити, я зізналася, що ми цілувалися.
Потім розповіла як є, він не зрозумів, але зізнався, що на початку шлюбу теж зрадив мені з дівчиною легкої поведінки, яку зняли його друзі для всіх у лазні.
Я ледве це переварила, тоді я сиділа з дитиною 4 місячною і тепер він мене звинувачує, дорікає за мій вчинок, каже, що в нього це було не серйозно, заради забави, а в мене по-іншому.
Втомилася терпіти його докори, може у кого так було, розкажіть, чим усе закінчилося. Я його люблю, і діти його люблять, але мені важко, коли звинувачують тільки мене, коли сам згрішив та ще в той момент, коли я потребувала його уваги та допомоги.
Говорю йому про бумеранг, який спрацював подвійно за його вчинок, так він ще дужче, ніж колись звинувачує мене, навіть не знаю що робити.
