Через два місяці після знайомства вирішили жити разом, винаймаємо квартиру, обидва працюємо і непогано заробляємо. Відразу домовилися, що за оренду і на продукти складаємося, а решту за мій рахунок.
За цей час можна було б зібрати гроші на весілля, але Маша весь час казала, що ще встигнемо, хочеться подорожувати та побачити світ. Відпустку проводили лише за кордоном, гроші не економили, у вихідні, щоб Маша вдома не готувала, а відпочила, йшли до ресторану, а все це коштувало грошей.
Коли справа дійшла до весілля, Маша сказала, що свято повинні сплатити нам батьки. Раніше ми це не обговорювали, для мене було зрозумілим весілля робити за свої гроші — мені вже 27 років і мені соромно просити гроші у своїх батьків.
Тим більше я знаю, що у них немає таких грошей. Але Маша вже зателефонувала своїй мамі, і вони вдвох так вирішили і вже призначили день, коли вони приїдуть до нас, зустрінуться з моїми батьками та про все домовляться.
Я знаю, що моя мама не зможе сказати, що не даватиме гроші, і що їх у них немає, а просто залізе в борги. Два роки тому у тата були проблеми зі здоров’ям і всі свої заощадження (ще й я трохи допоміг), вони витратили на його лікування.
Зараз тато отримує пенсію з інклюзивності, і я не можу допустити, щоб вони платили за мене, мені просто соромно. Сказав Маші, що частину грошей, які мають дати на весілля мої батьки, я заплачу сам.
Але вона сказала, що це наші спільні гроші і чому це я сам вирішив розпоряджатися ними, адже ми вже майже сім’я. За весь час ми через це вперше посварилися, Маша сказала, що так нечесно, що платитимуть лише її батьки.
Я запропонував відкласти весілля на півроку та зібрати самим ці гроші, щоб взагалі не брати ні в чиїх батьків. Але вона сказала, що не збирається на всьому заощаджувати та сидіти вдома.
Навіть не знаю, що робити, за два тижні зустрічаються наші батьки. Переймаюся, щоб не вийшло сварки ще й між ними.
