Заміж виходила не з великого кохання, у шлюбі дітей немає. Чоловік любить мене, але дуже грубий. Але не в цьому суть. Нещодавно закрутився маленький роман із прекрасним чоловіком. Він старший за мене, так само одружений і є двоє прекрасних діток. Коли в нас все починалося, думали так, що розважимося без зобов’язань (хоч би як це дико не звучало). Адже у нас є сім’ї і ніхто нікому нічого не винен.
Він дуже славний чоловік, який мене любить. Такої турботи, як від нього, я ніколи не отримувала. Нам добре разом. І тут сталося те, чого ми ніяк не чекали — у нас з’явилося сильне звикання одне до одного. І ми закохалися так, що він збирається йти від дружини.
А я не знаю, що мені робити, я його дуже люблю, але кидати чоловіка заради нього, не наважуюсь. Тут уже все налагоджено, передбачувано, а ще невідомо, як поведеться коханий, коли стане мені чоловіком. Мене він влаштовує саме як коханець.
На душі тяжко. Він через мене збирається покинути сім’ю та маленьких діток. Він шалено їх любить. І це дуже помітно. Але й залишатися із сім’єю він не хоче. Не раз намагалася з ним розірвати стосунки, щоби не зруйнувати родину, але не вийшло. Дуже сильно ми покохали одне одного. Як бути в цій ситуації і що робити?
Той лютневий вечір починався цілком буденно. За вікном лютувала хуртовина, безжально замітаючи снігом втомлене місто,…
Три роки мого життя просто випали в чорну діру. Три роки я була безкоштовною, безвідмовною…
Надія розливала по глибоких тарілках густий, ще з обіду настояний борщ. Аромат на кухні стояв…
— А ти не боїшся отак відразу на мужика насідати? Сполохаєш же, втече від тебе…
Ганна втомлено опустилася на стілець, обхопивши долонями чашку з гарячим чаєм. За вікном мрячив холодний…
— Мамо, усього пару-трійку років, — просив Арсеній. — Ні! — Ну чому?! — Та…