Мене звуть Клава. Мені 23 роки. Нещодавно я стала мамою після тривалого лікування та спроб спланувати дитину, з’явився син, йому зараз 1,5 місяці.
Вийшла заміж за кохану людину. Але з дитинства у мене мама з тато дуже лаялися, бувало різне. То був кошмар.
Мами не стало різко і несподівано у 53 роки від нападу. Як мені було важко і боляче переживати це, я навіть передати не можу.
Хоча з батьком вони розлучилися, але після її того, як її батько почав пити частіше, вів жахливий спосіб життя, зв’язався з безхатьками і став водити їх додому. Ох, як згадаю все, що було і головне, що саме в той період я була в положенні, але він так тріпав мені нерви, жах.
Він не платив за квартиру, і за день до весілля мені довелося йти до суду, бо на мене подали за несплату. Я за допомогою родичів відправила батька на лікування, на місяць, там його закодували.
Він після того приїхав, навіть був на весіллі. Начебто після лікування все налагодилося, ми спілкувалися дуже добре.
А позавчора його не стало. Просто взяв і добровільно пішов із життя, залишивши мене одну.
За місяць до цього він знову пив, і я перестала з ним спілкуватися. Тепер так шкодувати починаю про це.
Він і раніше мав спроби покінчити з життям, він лякав усіх, але не робив, а тепер я сирота. Боже, як це пережити?
Ні мами, ні тата. Обох поховала, а на руках маленька дитина.
Купа паперів у спадок. Що й як робити, я не знаю. Я не можу пробачити йому, що він просто взяв і плював на всіх, подумав тільки про себе, і пішов назавжди.
