Він сказав: “замовляй, що хочеш, я поїв на роботі перед виходом і буду тільки чай”, але ще більше я здивувалась, коли він дістав свій маленький термос і почав пити, я була голодна, тому замовила все, що вибрала, почала їсти, а він тягнеться до кульок і каже: “ой, як смачно пахне, спробую одну”, поки я їла картоплю та салат, мої сирні кульки зникли, мені було не так шкода, як гидко і неприємно, я не чекала такого від чоловіка, який покликав на перше побачення у кафе, каву він запропонував взяти на вулиці, так дешевше

Я завжди уявляла, що перше побачення запам’ятовується назавжди. Адже воно має бути романтичним і красивим. Але мені із цим не пощастило. Вперше на побачення нас із подругою запросили двоє чоловіків. Посиділи в кафе, все було чудово, але потім вони натякнули (зовсім не делікатно), що тепер настала наша черга платити.

Ми ледве відстали від них, втекли і ще місяці зо два боялися зайвий раз на вулицю вийти, щоб не зустріти їх. Потім я познайомилася із чловіком. Мені він здався веселим, розкутим та симпатичним. Домовилися зустрітись біля кафе після роботи.

Він спізнився, попросив вибачення, сказав, що затримався на роботі. Я ж дуже хотіла їсти, тож перша пішла до кафе. Сіли за столик, я кажу, що хочу картоплю, салат та сирні кульки. Чекаю, коли він вибере страву для себе та зробить замовлення.

Він видав: “замовляй, що хочеш, я поїв на роботі перед виходом і буду тільки чай”. Але ще більше я здивувалась, коли він дістав свій маленький термос і почав пити. Я була голодна, тому замовила все, що вибрала. Почала їсти, а він тягнеться до кульок і каже: “ой, як смачно пахне, спробую одну”.

Поки я їла картоплю та салат, мої сирні кульки зникли. Мені було не так шкода, як гидко і неприємно. Я не чекала такого від чоловіка, який покликав на перше побачення у кафе. Каву він запропонував взяти на вулиці, так дешевше. Я відповіла, що можу собі дозволити випити кави у затишному кафе за столиком.

Вийшовши надвір, я стала викликати таксі. Чоловік сказав, що хотів пройтись пішки, поговорити, краще пізнати одне одного. Але я відповіла, що машину викликала для себе і що вже достатньо дізналася про нього. Він спитав, чи не підкину я і його заразом до будинку. Він навіть не спитав, де я живу. Мабуть, вирішив, що я оплачу його «доставку» додому.

Я поїхала, залишивши його здивовано на тротуарі. Весь його вигляд показував: “а що не так?”. Я його заблокувала і більше не бачила. Не розумію, так усі чоловіки поводяться чи це тільки мені щастить?