Душа болить і розривається, кіт подумки не відпускає. Нам треба їхати за кордон.
І, здавалося б, можна було його взяти з собою, але він вуличний кіт. Він притулився до нас 2 роки тому.
Кіт приходить, їсть, спить із нами, йде гуляти і знову приходить. Так уже два роки.
Якби він був домашній, його можна було б узяти із собою, звикав би до нового житла так само, як і ми до нової країни. Але як я триматиму його під замком, коли він звик до свободи.
Але боюсь, щоб він не втік і не загубився. На митниці його чіпіруватимуть, і по тому чіпу його зможуть повернути назад господареві, тобто нам. Але чи не буде у нас від нього проблем із законом, що кіт без нагляду бігає вулицею?
А якщо він загубиться? Нове місце, він не знатиме куди йти. Де добути їжу?
А якщо я його залишу вдома, точніше, на вулиці, але у звичному для нього місці, де його подвір’я, його друзі коти? У нас тут люди підгодовують тварин і він часто там їсть.
Він скрізь їсть, де буває можливість. Я знаю, що ми маємо теплі підвали.
Так, я себе так заспокоюю, мовляв, у звичному місці йому буде зручніше. Але ж душа болить, як він без нас?
Затужить, сидітиме чекати, а нас немає і немає. Мені так боляче.
Зараз пишу це, а він поряд спить у моїх ніг. Ну що робити?
