Мені 31 рік. Є донька, їй 4 роки. Три роки тому розлучилася з чоловіком через його характер, бо принижував та ображав.
Я завжди думала, що він любив мене. Нічого не купував, не одягав нас із дитиною. Сама я готувати вмію все, люблю чистоту у домі. Маю вищу освіту.
Він старший за мене на 14 років. Після появи дитини, звичайно, трохи зіпсувалася фігура, чоловік казав, що я така негарна з великими грудьми.
Потім у мене урвався терпець, і я пішла до батьків. Кілька місяців він умовляв, щоб я повернулася.
Я була ображена сильно. Потім він знайшов собі жінку з трьома дітьми, привів до себе додому та жив із ними.
На той момент ця новина мало не вбила мене. Мені не вистачало грошей, і я почала підробляти (робота на пару годин) прибиралася в будинках, займалася побілкою.
Так моя дитина непомітно підросла і я почала шукати роботу. Знайшла на посаду менеджера з продажу, бігала магазинами вимотувалась.
Вночі плакала, що людина так зрадила мене. Доньці виповнилося 2 роки. Вона вже була самостійною маленькою людиною.
Дивлячись на свою дочку, я забувала про проблеми. І тут несподівано мене запрошують на роботу з моєї спеціальності.
Я вирішила вийти, щоби не втратити кваліфікацію. Особисте життя не складалося, робота будинок дитина.
Допомагала батькам, і вони мені допомагали. Колишній чоловік почав все частіше з’являтися в нашому житті.
Як дитина підросла, він почав цікавитися. Приїжджав і завжди був добре одягнений.
Розповідав, як він ходив у кіно, де бував, як він відпочивав. Я зі свого боку завжди мовчала.
Я вважала, що він нічого мені не винен і це його життя. Потім почав приїжджати щотижня без дзвінка та без попередження.
За цей час я змінилася ззовні, але всередині мене просто наче розтоптали. Я намагалася триматись, нічого нікому не показувала ні батькам, ні друзям.
І якось він приїхав, а моя донька назвала його татом. Він розтанув. Він почав намагатися все повернути.
Просив вибачення. Просив, щоб я все забула. Також він зізнався, що не може з чужими дітьми жити, що він хоче жити з нами та зі своєю дитиною.
Думала довго, дала шанс півроку, він вибачався, казав, що любить, що зробить усе для сім’ї, для мене і для дочки. Я вирішила, що краще, якщо рідний батько буде поряд.
Заплющила очі на все і вирішила зійтись. Він нас забрав і до нього переїхала сестра із дорослими дітьми.
Нині нашій доньці 3 роки. Живемо разом півроку.
Сестра постійно втручається у наші стосунки. Важко жити. Моя проблема, що я мовчу і терплю все це.
Я намагалася стати сміливішою. Я навіть не вмію лаятись. Почалося приниження з боку чоловіка.
Я його попросила, щоб він нас відпустив. У мене дуже спокійний характер я не можу висловитись.
Як правильно вчинити? Піти вдруге? Я зараз працюю, у мене поки що немає свого житла.
Але я націлена придбати житло для себе та своєї доньки. Така поведінка чоловіка говорить про те, що він мене не любить. Адже я теж людина з почуттями та серцем. Як вчинити у такій ситуації?