Вперше друг умовив на погодинну фею, мовляв, не можна так довго ходити, все пройшло чудово, та дівчина навіть не повірила, що в мене ще ні з ким не було, після цього зросла самооцінка, і пішла більшість комплексів

Мені 24 роки. У спілкуванні з дівчатами дуже сором’язливий. Сама сором’язливість проявляється в тому, що в голові виникають сумніви та протиріччя, коли запрошую дівчину, наприклад на чашку кави.

Сумніви виявляються в тому, що я не знаю про що говорити, з мало знайомою людиною, не влаштовувати ж допит чи співбесіду. Ще сором’язливість проявляється в тому, що соромлюся торкнутися, обійняти, взяти за руку.

Плюс пізно розпочав близькі відносини з жінками — були комплекси з приводу того, що не вийде чи все закінчиться надто швидко. Вперше друг умовив на погодинну фею, мовляв, не можна так довго без близькості.

Все пройшло чудово. Та дівчина навіть не повірила, що в мене ще ні з ким не було. Коротше кажучи, після цього зросла самооцінка, і пішла більшість комплексів.

Раніше я мав зайву вагу. З цього приводу теж був комплекс, доки не записався у фітнес-клуб і не зайнявся собою. Але сором’язливість у спілкуванні так і залишилася.

Чи може ця сором’язливість бути наслідком надто правильного виховання, гіперопіки батьків і тим, що в дитинстві, особливо в школі, був непомітним і хлопчиком для висміювання?

Через таке дитинство я став черствою і не емоційною людиною. Як у моєму випадку подолати сором’язливість?