Все набридало, набридало таке життя. І тут саме через 15 років я зустріла його зовсім випадково чи ні, навіть і не знаю, гуляли просто з собаками, як сусіди, скажімо так, зустріч звичайна, і я розуміла, що щось не так, він одружений, я одружена і щоб могло бути взагалі, через пару місяців я зрозуміла, що ось він, той самий, на кого все життя чекала, не повірите, але і я, і він тепер у розлученні стосунки наші просто ідеальні, вже як рік з ним разом

У шлюбі я 10 років, свого чоловіка знаю 15 років. Все починалося як у всіх — єдина мета благоустрою, жити для дитини і так далі.

Мінусів у чоловіка було багато, працював, пив, гуляв, пізно повертався додому, а якщо дзвонила, то чула банальну відповідь, скоро вже їду. Якось посварилися ми і в черговий раз я пішла до мами, але обставини були не кращі і через брата довелося пізно ввечері повертатися додому.

Прийшла я додому до чоловіка, лягла, його не було вдома, дзвонити не стала. Згодом він відчиняє двері, щоб не розбудити доньку я встала і підійшла до дверей, і тут я побачила картину – стоїть мій чоловік з пляшкою, друг його і дві дівчини.

Що було потім, скажу відразу, я повірила йому, що заходили вони просто зателефонувати і не збирався пити та бути присутнім у квартирі. Потім багато що відбувалося, і дещо цікаве знаходила в кишені в нього, і вірила його словам, що просто він їх знайшов.

Але справа не в цьому він діставав мене своїм бажанням близькості, все йому завжди було мало. Близькість, як він казав, повинна бути різноманітною, так я йому і давала цю близькість, справа дійшла до того, що я, гуляючи з собакою, чекала поки він засне і навшпиньки входила додому аби його не розбудити, щоб не було знову скандалу чому я така погана, і не хочу чоловіка свого.

Близькість була, повірте різноманітною, але міра повинна бути у всьому не раз собі ставила питання, що ж я така не хочу? І відповіді не знаходила, якщо я й надавала, то слідував страшний скандал, ляскання дверима і він йшов з дому. Я бігла за ним і лягала в ліжко з ним.

Все набридало, набридало таке життя. І тут саме через 15 років я зустріла ЙОГО зовсім випадково чи ні, навіть і не знаю, гуляли просто з собаками, як сусіди.

Скажімо так, зустріч звичайна, і я розуміла, що щось не так! Він одружений, я одружена і щоб могло бути взагалі? Через пару місяців я зрозуміла, що ось він, той самий, на кого все життя чекала, не повірите, але і я, і він тепер у розлученні стосунки наші просто ідеальні, вже як рік з ним разом.

Але проблема не в цьому, мій уже колишній чоловік, не дає мені спокою, що він за цей рік тільки не робив, і плакав, і руки на себе накладав, і жінка його дзвонила мені і погрожувала і багато, багато іншого.

Ось тепер не знаю, що робити. Боляче дивитись, дуже боляче дивитись, як твій колишній чоловік мучиться! Може, ви підкажете?