Історія моєї подруги. Побралися вони ще, будучи студентами. Разом багато пройшли, разом будували своє життя, але трапилося так, що воно зламалося.
На восьмому році сімейного життя вона зрадила, був маленький роман на стороні, коханець лікарь. Все спливло назовні, коханець зник мовчки, як і личить боягузові, а подруга, схаменувшись, кинулася стрімголов рятувати стосунки.
За два роки вона змінилася до невпізнання, вона втратила себе, і тепер жила лише для чоловіка та дітей. Немає більше своїх інтересів, немає подруг та хобі, немає улюбленої роботи, немає себе, тільки сім’я, будинок та більше нічого.
Все це дало результат, чоловік, через кілька років пробачив її, вона знову почали відбудовувати стосунки і начебто вдало. І ось їм уже по 50 років, діти вже майже дорослі (16 та 17 років), і її чоловік зрівнює рахунок і навіть більше.
У нього на боці народився син. З сім’ї він не пішов, із коханкою стосунки закінчив, але від сина не відмовився, і левову частку часу віддає йому.
Подруга в депресії, вона розчавлена і просто божеволіє. Звинувачує у всьому вона тільки себе, не злазить зі заспокійливих.
А ще вона намагається прийняти все це, але поки що виходить погано. Ось так от часом буває.
Я думала, що вранці вона подзвонить. Скаже: не поспішай, у всіх бувають помилки, заради дітей…
Я досі пам'ятаю той глухий, важкий звук, із яким повертався ключ у замку старої сервантної…
Вона лежала на підлозі майже п’ять годин. Телефон залишився на столі в кухні. Сусідка почула…
Оля давно помітила одну підступну річ: найважчі дні тижня для неї починалися не в понеділок,…
Іноді доля підводить людину до межі, коли вже несила більше мовчати. Олені саме виповнилося сорок…
Телефон задзвонив несподівано. Я навіть здригнулася. — Привіт, мамусю! Як у тебе справи? Почувши голос…