Всі 2,5 місяці, які ми з ним телефонували одне одному, він зустрічався з іншими дівчатами, ходив з ними в кіно або ресторани, а ці три дні був із дівчиною, каже, познайомився в інтернеті, покликав її до кіно, потім вона покликала його до себе

Типова життєва історія, але я не знаю, кому виговоритись, тому й пишу сюди. Познайомилася з хлопцем по інтернету, живемо у різних містах (його батьки живуть у моєму місті).

Двічі був у мене в місті, відповідно жили разом (у результаті 1,5 місяці). Закохалася одразу.

Домовилися, що через 3 місяці я приїду до нього в інше місто, тому що по роботі не могла раніше. Зідзвонювалися щодня, через місяці 2, розумію, що стосунки його охололи до мене.

Якщо сама не дзвоню, то він може не дзвонити кілька днів. А так лише писав.

Потім настали вихідні. Він мені вранці написав, потім пропав на 3 дні, слухавку не брав.

Зрештою він мені зрадив. Всі 2,5 місяці, які ми з ним телефонували одне одному, він зустрічався з іншими дівчатами, ходив з ними в кіно або ресторани.

А ці три дні був із дівчиною, каже, познайомився в інтернеті, покликав її до кіно, потім вона покликала його до себе і там все трапилося. Говорить, що довго тримався без близькості, але не зміг відмовитись.

Поки я плакала і проклинала його, він зробив мені пропозицію. Тільки зараз зрозумів, що накоїв, не розумів, що робив і що потрібна тільки йому я.

Я з ним розмовляла кілька днів, про те, що треба розлучитися, що я не приїду до нього. А він мене відмовляв.

Зрештою я зайшла на сайт знайомств і побачила, що він онлайн. Все йому висловила і слухавку не брала цілий день.

Ближче до ночі все-таки йому зателефонувала, і тепер він пропонував розлучитися, бо не хоче мене мучити і теж, що я йому більше не повірю. У результаті я запропонувала почати все спочатку.

Я жодного разу не піднімала розмову про його зраду. Все-таки до нього приїхала і два тижні, були чудовими.

Потім він приїхав до мене, познайомив із своїми батьками, я його зі своїми. Мене засватали. Дату весілля обговорили, готуємось до нього. Скоро буде.

Потім я не витримала і розповіла свої сумніви, що не знаю, що буде далі, чи зрадить він мені ще раз чи ні. Що сенс одружуватися, якщо розлучимося.

Він каже, що не хоче розходитись, що бачить тільки мене своєю дружиною, що любить мене і не знає, як жити далі. Що ніколи не зрадить, доводитиме.

А я не знаю, що робити. Механічно до весілля готуюся, намагаюся робити якнайкраще, чіпляюся до дрібниць, хвилююся, як пройде організація. А почуття щастя, правильності, сповненості відсутні.

Я люблю його, але в душі такі сумніви, і ближче до дати весілля мені стає дедалі страшніше. Все одно думаю про його зраду, навіть коли він поряд.

Бувало кілька разів вимовляла, що я думаю про це все, що не хочу весілля, що не знаю, що буде далі. Сенс разом бути, якщо розлучимося в результаті.

Все одно наречений стоїть на своєму, і не хоче відступатися. Так і готуємося до спільного життя, дихаємо одне одним.

А потім я починаю йому вимовляти. Добре, що не витертиму. Намагаюся спокійним тоном говорити, але іноді дуже хочеться.

You cannot copy content of this page