— Я не розумію – ну добре, її і власні діти не розуміють, мої племінники, – хитає головою Надія. – То втікала від нього, світ за очі, а то взялася доглядати?
— Може, за спадщину?
— Ой, яка там спадщина, його рідна мати свого часу засунула в сільський будинок бабусі, будинок він примудрився довести до такого стану, що в ньому жити вже не можна.
Квартиру колишня свекруха моєї сестри відразу на дочку відписала, на зовицю Валі. Сестра брата знати не бажає, він їй теж багато нервів попсував, матір фактично в могилу звів.
Є і ще у нього син, теж від батька відхрестився. Загалом, одна Валя у нас така добра.
— А що вона сама каже?
— Що їй його шкода, що йому залишилося небагато, що вона просто зобов’язана його доглянути, – посміхається Надія.
— Так, якщо на нього подивитися, йому дійсно залишилося небагато, своє здоров’я він розгубив. Але сам. І не тільки своє.
А взагалі, племінниця так і сказала, що такі гади ще живуть довгі роки, що він ще на могилі Валі станцює і що ноги її не буде вдома, поки там тато, а Валя ж на допомогу дочці дуже розраховує.
— А син?
— А син додому після армії навіть не заїхав, коли дізнався, що мати знову батька в дім прийняла, поїхав кудись мало не на край світу, – відповідає Надія.
Надії 50 років, сестра на 2 роки її старша.
У Наді повна сім’я: чоловік, троє дітей, живуть у передмісті, в приватному будинку.
Валя живе в квартирі. Дочці 28 років, вдало заміжня, у чоловіка свій бізнес, гроші є, будинок купили.
Синові 23 роки, закінчив інститут, додому не поїхав, речі йому висилала сестра за новим місцем проживання, та ще й всі нові речі, до матері за одягом брата не пішла через батька, якого бачити не хоче.
З батьком своїх дітей Валентина розлучилася 11 років тому.
Після бурхливого спільного життя, в якому були і розпускання рук, і втечі з дому босоніж з босими дітьми серед зими, з різними предметами чоловік кидався коли заливав за комір, і не тільки на дружину, але і на дітей.
Дочці в 16 років зламав руку, грубо її вивернувши – за матір намагалася заступитися.
— І так вони жили майже завжди, – дивується Надія. – У Роми була і перша дружина, і дитина від неї, та виявилася розумнішою, відразу втекла, коли він вперше підняв руку.
Поїхала до родичів в інше місто з сином, щоб не дошкуляв колишній чоловік.
Старшому синові чоловіка Валі вже 36 років, з батьком він ніколи не знався, не пам’ятає його, проте знає з розповідей матері, що це за фрукт.
У їхнє невелике містечко чоловік переїхав із сусідньої області. Як вважає Надія – замітав сліди або вляпався на малій батьківщині в щось неприємне.
А тут – Валя, яка закохалася.
Треба сказати, що Роман спочатку на новому місці поводився гідно. Валі та її родичам розповідав про трагічну історію: дружина зрадила і втекла з коханцем, забравши сина, він навіть не знає, де його малюк зараз.
Ромі співчували, батьки Валентини і Надії були людьми досить заможними, через рік після початку роману Валя з чоловіком Романом в’їхали в двокімнатну квартиру, яку Наді відписали по дарчій мама і тато.
Що потім сталося, чи закінчилося кодування, чи Роман відпустив себе на волю, Надія сказати не може.
Сестра була в положенні дочкою, коли почалося пекло. Якщо Роман не пив, то він плутався з усім, що було в доступі. На яких тільки дамах його Валя не ловила.
Якщо Роман не плутався з чужими жінками, то він пив і «виховував» дружину.
— Всі родичі радили їй гнати його, – згадує Надя. – Батько хапався за голову, бачачи дочку з синім оком, мама плакала. А Валя виганяє його на тиждень і назад приймає. А потім, коли батьків наших не стало ( як я думаю, саме зять їм дні і скоротив) у Валі з чоловіком зʼявився син.
А вже після нього і зовсім було вже не відвадити Романа від його пристрастей.
— Я його боюся, – зізнавалася Валя сестрі. – А куди мені бігти? Він і до тебе прийде, ще не вистачало, щоб ти через мене постраждала. Або твій чоловік.
Надія до слів сестри ставиться скептично: хотіла б – вигнала.
Але ні, та сама воліла тікати, рятуючись від стусанів коханого чоловіка і батька дітей. А потім рятуватися все частіше прибігали діти сестри.
— Бачу, що їм додому йти не хочеться, починаю соромити сестру, коли вона за ними прийде, а вона мені: «Нехай йдуть додому, інакше Рома зовсім розлютиться».
Нормально це, так жити? А то почне його нахвалювати, що він хороший, добрий, рукастий, ага.
Золото, а не мужик.
Коли постраждала дочка Валі, то дівчина і поставила матері (розповідь спеціально для сайту – рідне слово) умову: напише на батька заяву, якщо він не забереться з дому.
Та й на Валентину випадок вплинув трохи протверезно. Роман поїхав, навіть не погрожував.
Незабаром надійшла звістка, що він знайшов собі жінку, там же, на малій батьківщині, що щасливий, живе припіваючи.
Надія за Романа «пораділа», хоча в щасливе життя, особливо для його нової дружини, не повірила.
Зате в те, що у Валі з дітьми почалося нове щасливе життя, вірилося охоче. Племінники стали спокійнішими, Валя покращала, сама вже погоджувалася: дурепою була, давно треба було чоловіка гнати.
Жінка оформила розлучення, зробила ремонт у квартирі, поступово замінила меблі, які зберігали на собі сліди «минулого щасливого подружнього життя».
Виховала дітей, видала дочку заміж і дочекалася онука.
І ось, кілька тижнів тому прийняла додому колишнього чоловіка.
— У нього печінка майже відмовила, жовтий весь, худий, швидше за все, там тяжка хвороба, хоча Валя і не говорить про це, – пояснює Надія.
– З якої богадільні вона його витягла – не знаю. Доглядає, виходжує. Племінниця вилаялася, коли тата застала у матері.
Онука більше Валі не дає, сама до неї не йде навіть, а та повторює одне:
«Він батько моїх дітей, мій чоловік, він у біді, треба дати йому по-людськи піти, що він, собака чи що безрідний».
Ну просто ангел милосердя.
Надія вважає, що Валя зіпсувала життя собі, своїм дітям, а зараз остаточно руйнує зв’язки з ними, які все добре пам’ятають.
Навіть якщо Роман не одужає, то він не заслужив ні турботи, ні участі. Сам коваль свого стану. А у її сестри просто немає ні гордості, ні розуму.
Сама Валентина впевнена, що робить добру справу – не пам’ятає зла.
Історію розповіла сестра головної героїні, імена змінені.
