Я дуже тішилася з того, що успішно пройшла співбесіду була прийнята на престижну роботу. Оскільки я все ще працюю тут, то утримаюся від подробиць про саму роботу, хоч і не думаю, що надовго зможу тут затриматися.
Хороша зарплатня, затишний офіс, повна відповідність службовій діяльності моїй освіті, можливості службового зростання, близькість до будинку, начебто не робота, а рай. Але всі перспективи перекреслює особистість мого начальника (він же співвласник бізнесу, тож особливих надій, що його поміняють просто немає).
Ви, напевно, розсмієтеся, дитинка в начальстві і закладено корінь більшості проблем, які трапляються у людей на роботі. Так, я все це чудово знаю.
Але якщо ви послухаєте всіх цих, незадоволених начальством людей, що ви почуєте? Правильно! У більшості випадків будуть нарікання на самодурів, упертих і таке інше.
Повз касу, як кажуть. Це не про мого шефа. Він розумний, красивий, відмінно розуміється на своїй справі (ще б пак, це ж і його особистий бізнес, він не просто найманий менеджер). Так що робить мою роботу і роботу моїх колег нестерпною?
Є у мого начальника огидна риса – він підозрілий. Дуже підозрілий. І ще до того ж страшенно винахідливий. Ніколи не зможеш передбачити, яку саме пастку він налаштував.
Це може бути грошова купюра, що лежить на підлозі, якщо ви її не піднімете над головою і голосно не запитаєте, хто впустив, а тихо покладете в кишеню, швидше за все, втратите роботу. Таких вигадок має мільйон.
Наприклад, хоч у нас немає обмежень на вихід в інтернет, сліди вашої присутності в ньому у вигляді історії відвідувань у браузерах і кешу регулярно досліджуються. Пошта перевіряється.
Нещодавно був великий скандал із приводу використання копіювальної техніки. Виявляється, у нашому новому копірі є жорсткий диск, на який записуються копії копій, назвемо це так.
Ми гадки не мали, що в нових пристроях є такі навороти. Шеф не полінувався добути всі ці дані, розсортувати, знайти тих, хто копіював не службові документи та звільнити їх.
Таких дрібниць безліч. Зовні доброзичлива і усміхнена людина створює атмосферу, в якій неможливо нормально працювати, невже він не розуміє, що розкидаючись фахівцями, безжально звільняючи людей за найменші прорахунки (ще і роблячи відповідні записи в трудову книжку) він рубає робить тільке гірше собі ж.
Справа в тому, що ми не просто офісний планктон, якого можна набрати на роботу скільки завгодно, ми фахівці, до того ж, ще й не дуже часто такі зустрічаються. Про його дії у нашій фірмі вже пішли галузеві легенди, і охочих потрапити до нас на місце звільнених не спостерігається, незважаючи на пристойну зарплатню.
Але шеф не вгамовується. Я вже давно не фанат фірми і вважаю, що якщо компанія збанкрутує через відсутність професійних кадрів, то туди їй і дорога. Дарвінізм у бізнесі, так би мовити.
Поки що мене тут тримає зарплата, але що робити далі? Терпіти, думаючи, що ситуація зміниться чи звільнитися, не чекаючи чергового заскоку у шефа та звільнення?
