Все почалося минулого року. До цього я вважала, що в мене цілком хороша сім’я, ні сварок, ні пліток, все чинно і благородно. Поки життя не розбило мої рожеві окуляри шибками всередину.
З однією із важливих людей у моєму житті, моєю бабусею, сталося різке погіршення здоров’я, згодом її не стало. Я, покинувши все, прилетіла на похорон, витративши всі свої гроші на квитки та цю подорож.
Я планувала туди летіти трохи згодом, але трапилося як трапилося. Зібравши ще грошей, побачивши дешеві квитки, вирішила полетіти ще раз, побути з рідними, спокійно провести час.
Навіть вмовила чоловіка і сплатила цю подорож і йому. У день вильоту назад не стало моєї прабабусі. Друга людина за короткий період з мого життя пішла. Я переживала за неї дуже. Але ж це життя.
Після починається просто якийсь треш у моєму житті. Велика сварка з чоловіком, де він дозволив собі зайве й підготовка до розлучення. І на тлі цього зрада від рідної тітки.
Виявилося. Що у моєї прабабусі в шафі лежали мільйони. Знала про них лише моя покійна бабуся, прабабуся, та тітка, з якою живемо ми в одній країні. Після мого відльоту туди прилітає тітка, якій абсолютно байдужа була доля моєї прабабусі, і влаштовує шоу про зникнення грошей.
Які гроші та кого запитати, адже хто справді міг щось сказати, вже помер. Обвинуваченими стали я, мій брат та тато.
Почалися звинувачення та плітки. Стало гидко і бридко, я намагалася їй все пояснити, але це було марно.
Наймерзотніше, що скориставшись ситуацією моєю з чоловіком, вона зателефонувала йому, встала нібито на його бік, і стала з’ясовувати, скільки в мене грошей, було-стало, як поїздку сплатила, почала з’ясовувати мої великі витрати за останні кілька років.
Чоловік мені пізніше все це розповів і стало так гидко. Я перестала їй щось доводити і повністю припинила спілкування. Вона посварилася з усією ріднею, а тих, хто їй повірив, налаштувала проти мене.
Добре, таких не багато, але все ж таки. Пенсія у прабабусі була не велика, до того ж останнім часом з нею були доглядальниці, і платила вона їм сама, але рахувати вже до ладу не могла.
Скільки вона їм давала, ніхто не знає. Чого говорити, вона навіть не могла сказати, скільки в неї пенсія. Там ніяк не могло бути жодних мільйонів. Тоді всі пенсіонери були б підпільними мільйонерами.
У цей час мене підтримували друзі, конфлікт із чоловіком набирав обертів. Сказати, що було важко, нічого не сказати. Адже зі мною ще діти.
Друзі давали свою гарну машину, з’їздити закупити продуктів чи якісь справи вирішити. Дізнавшись про це, тітка нібито викрила мене у покупці цієї машини. У мене просто скінчилися слова.
Мої аргументи, що це дорога машина і взагалі якийсь сенс у процесі розлучення робити такі покупки, звичайно ж, не спрацювали, після чого я вирішила остаточно розірвати всі контакти з нею.
Було дуже боляче та неприємно. Я до неї завжди ставилася добре.
У друзів стався теж сімейний розлад і мене просто зі свого життя викреслили, сказавши щось на кшталт своїх проблем багато, не до тебе. Ні з того, ні з цього.
Свої проблеми я максимально намагалася вирішити самостійно. Цей удар я не очікувала, але прийняла. Викреслила з життя у відповідь, хоч і не хотілося, якщо чесно.
У нас були добрі стосунки з рідним чоловіком. До цього конфлікту (на рівному місці причому). Те, що він у ньому винен, нехай залишиться моїм поглядом, але те, що він дозволив розпускати руки, виключно його вина.
Я не зрозуміла причини, якщо чесно, але вся його рідня озброїлася проти мене. Хоча це не перший наш конфлікт і ніхто ніколи не ліз у наші розбірки.
Для мене це теж стало звісно, втратою та розчаруванням. Поводили вони себе, м’яко скажімо, не дуже гарно.
Але я не реагувала і у відкриті конфлікти ні з ким не вступала. Та й взагалі з усіма, про кого я тут говорила (крім чоловіка), конфліктів у мене не було.
Я не люблю лаятись, з’ясовувати стосунки та інше. Але осад залишився від усього цього.
Виходить багатьох із мого оточення я втратила просто так, ні через що. Через причини, яких немає.
З чоловіком ми зрештою помирилися і знову з’їхалися. Може, це моя слабкість, але заради сім’ї дала йому шанс.
З його ріднею більше не підтримуємо спілкування. Але тепер я в якійсь фрустрації. За рік моє коло спілкування різко скоротилося, і я головою розумію, що моєї провини, по суті, немає, але цей осад розчарування, куди ось його тепер подіти?
