— Мамо, ти сама хоч розумієш, що зробила? – Олег схопився за голову від побаченого і не міг повірити в те, що його мати може зробити таке, залишаючись при цьому абсолютно спокійною.
— А що такого я, власне, зробила? Ну погралася з додатком, змінила кілька фоток!
— Ти не пару фоток змінила! Ти виставила в соціальні мережі на загальний огляд фото родичів Ірини. У неї телефон два дні розривається! Ти що накоїла?
— Нічого! Таких паразитів, як рідня твоєї дружини, давно пора почати позбуватися. Я лише трохи припустила, який чудовий вигляд вони матимуть трохи прикрашені.
Побачивши, що мати не розкаялася, та ще й сміялася з власної витівки, Олег махнув рукою і вийшов з дому, голосно грюкнувши дверима.
Ця історія трапилася вісім років тому, але Іра досі здригалася, згадуючи її. Той рік був одним із найскладніших у житті Ірини, адже вона втратила близьку людину – батька.
Але початок цієї історії сягав своїм корінням куди глибше. Адже ще на весіллі Іра зрозуміла, що свекруха людина досить дивна. Адже вона жодного разу не підійшла до нареченої, хоча й не бачила її раніше, не зверталася до молодих із вітальною промовою, та й загалом поводилася так, немов перебуває не на весіллі сина, а на поминах далекого родича.
Олег та Ірина були ровесниками. Познайомилися ще будучи студентами. Іра вчилася на педагога, Олег готувався стати військовим. Дівчина знала, що після весілля їй можливо доведеться поїздити країною за коханим, але труднощів не злякалася.
Молодий чоловік освідчився ледь не через пару побачень, але весілля вирішено було грати після випускного, щоб на нове місце їхати вже з дипломами. Батьки дівчини пообіцяли допомогти і з весіллям, і витрати на себе взяти. А от від батьків нареченого нічого не було чутно аж до самого весілля.
— Та в нас мало родичів. На весіллі з рідні тільки батьки будуть, інші гості з мого боку – друзі та однокурсники, – виправдовувався Олег на прохання майбутньої тещі залучити батьків до підготовки.
— Але, Олеже, мої батьки не можуть усе самотужки оплачувати, так ніхто не робить! – ображалася наречена.
— Я оплачу свою частину, але підготовку вам доведеться взяти на себе. Мої батьки в питанні організації весіль не помічники. Досвіду в них ніякого. Я одна дитина, а свого весілля у них не було.
— Так і в моїх досвіду немає, але все одно намагаються! Давай я зателефоную твоїй мамі. Адже вона може брати участь дистанційно. Це ж весілля її єдиного сина!
— Не варто! Моя мама не любить весь цей галас.
Незважаючи на небажання нареченого знайомити наречену з батьками навіть дистанційно, Іра вирішила сама зателефонувати майбутній свекрусі. Розмови не вийшло.
— Добрий день, Маріє Костянтинівно! Це Іра, наречена вашого Олега! Я…
— Чого тобі треба, – грубо перебила невістку жінка з досить неприємним голосом – скрипучий, слух ріже.
— Я хотіла познайомитися з вами, – уже не так бадьоро відповіла дівчина.
— На весіллі познайомимося, – кинула жінка і поклала слухавку.
Іра кілька разів намагалася передзвонити, вважаючи, що стався обрив зв’язку. Але на тому кінці дроту весь час лунали короткі гудки.
— Ну й добре, познайомимося на весіллі. – незручність охопила Іру.
Однак, спілкування не склалося і на урочистості. Мати нареченого активно уникала участі у святі. Вона намагалася не потрапляти в кадр, не вставала для фото з молодятами, відмовилася говорити вітальну промову. Ведучому ледь вдавалося викручуватися, коли мама нареченого відмовлялася від таких «класичних» весільних обрядів, як передача нареченій вогню від родинного вогнища та інших. Свекруха просто робила вигляд, що говорять не про неї. Причому вигляд у неї був такий, ніби її не на весілля сина запросили, а на похорон сусідського малознайомого діда.
Ні про яке спілкування не могло бути й мови. Іра, ображена після невдалого дзвінка, не стала підходити першою і заводити розмову, щоб не нав’язуватися. Свекруха також не виявила бажання поспілкуватися, а наречений і зовсім вважав, що це не його справа. Загалом, весілля пройшло дивно, зім’ято, і лише веселі друзі молодят не дозволили перетворити його на катастрофу.
Після весілля Олег отримав розподіл і разом із молодою дружиною поїхав за пʼятсот кілометрів від дому батьків. На щастя, батьки Іри жили трохи ближче, що давало їй змогу іноді відвідувати їх.
Мама чоловіка приїжджати в гості до молодих відмовилася. Щоразу вона знаходила вагомі аргументи, які не дозволяли їй приїхати і погостювати у сина. Іра в гостях у батьків чоловіка теж так і не побувала. Перші за два роки на її долю випали серйозні складнощі.
У першу спільну відпустку Іра злягла із запаленням легенів. Доглядати за нею приїхала її мама. Олег хотів змінити плани і залишитися з дружиною, але дівчина сама наполягла, щоб він поїхав до рідних один, відвідав їх. Через рік, за кілька тижнів до відпустки, сильно захворів батько Іри. На той час, коли Олегу належало купувати квитки в рідні краї, його тесть впав у кому. Природно, Іра знову скасувала поїздку до батьків чоловіка. Цілий тиждень вона просиділа біля ліжка батька, який так і не зміг вибратися. До кінця своєї відпустки Іра залишилася поруч із мамою, щоб підтримати її і зайнятися похоронами.
Дівчина була розчавлена, цілими днями вона щось робила, комусь відповідала, писала, вирішувала питання. А до вечора занурювалася у своє горе, не розуміючи, як із нього вибиратися. Чоловік допоміг із прощанням, підтримав, а потім був змушений поїхати до своїх батьків, бо могли пропасти квитки.
Через три дні після похорону Іра несподівано усвідомила, що їй надсилають співчуття друзі та знайомі, які жили далеко і яким вона не повідомляла про своє горе. Усі її соціальні мережі були завалені повідомленнями з сумними рядками, більша частина яких була від знайомих і родичів чоловіка, оскільки її близькі були присутні на прощанні батька особисто.
— Марино, а ти звідки знаєш, що в мене тата не стало? – запитала Іра дружину однокурсника Олега, яка була на їхньому весіллі.
— Так я бачила фото з чорною рамкою і траурним підписом під ним. Тільки я не зрозуміла, воно розміщене було ще тиждень тому. У вас коли в підсумку похорон був?
— Два дні тому! А в кого бачила? Олег не веде соціальні мережі, а в мене сил не було навіть повідомлення прочитати. Ось тільки вперше зайшла й отримала просто лавину повідомлень.
— Не знаю точно, зараз пошукаю, – відповіла дівчина і поклала слухавку.
Через півгодини вона надіслала Ірі посилання на сторінку, з якої було опубліковано фото батька Іри в чорній рамці. Причому фото це було весільним.
Власницею профілю виявилася свекруха Іри. Сама вона майже не фотографувалася, а ось фотографіями з урочистостей володіла.
Виявилося, у жінки вельми своєрідне почуття гумору і величезна кількість вільного часу. Адже вона зробила траурне фото не тільки тата Іри, а й її матері, хрещеної та самої невістки! Розібравши повідомлення, Іра з жахом виявила, що ці фото бачили багато її знайомих. Побачили і були збиті з пантелику. Адже виходило, що на той світ вирушила вся її сім’я!
— Нічого не розумію! Що за дивні жарти? – сказала собі Іра і вирішила передзвонити чоловікові, щоб він сам уточнив у своєї мами – навіщо вона виставила ці жахливі фото.
— Іриш, ти впевнена? Я не думаю, що мама могла таке зробити, – чоловік щиро сумнівався у словах дружини. Адже жодного логічного пояснення вчинку матері не було і бути не могло.
— Я впевнена. І якщо з фото тата все зрозуміло – його справді вже немає, фото і підпис хоч і боляче дивитися, але це гірка правда. А ось навіщо вона такі ж фото мене і моїх близьких виставила?
— Мила, ти зараз засмучена, я все розумію. Може ти просто не так усе зрозуміла? Може це непорозуміння?
— Олеже! Не треба вважати мене дурною! Я дуже сильно засмучена. Ні, я розчавлена! Але я прекрасно можу відрізнити фото в чорній рамці від звичайного! Давай я тобі перешлю це, і ти сам переконаєшся?
Олег погодився, заздалегідь думаючи, що Ірина просто-напросто щось наплутала. Але, щойно він отримав посилання на віртуальний фотоальбом, жахнувся. Через кілька годин Олег стояв перед дружиною і шукав потрібні слова, щоб хоч якось зам’яти це неподобство.
— Іриш, вибач, що не повірив тобі, це справді жахлива ситуація. І найстрашніше те, що мама дійсно зробила це навмисне! Їй здалося кумедним виставити ваші фото з траурними коментарями.
— Що? Кумедно? – прохрипіла Іра у відповідь.
— Ну так, вона сказала, що знайшла цікавий додаток і вирішила в ньому трохи розважитися – прикрасити фото рамочками. У траурних фото були найцікавіші.
— Олеже, я зараз не в змозі сприймати настільки тонкий гумор.
Іра бачила, що чоловік приїхав чорніший за хмару і розповідав про все, ледве стримуючи гнів.
— Це неможливо зрозуміти, тому, що це нісенітниця якась. – Олег заламував пальці. – Батько речі зібрав і пішов, коли дізнався. Його в соцмережах немає, тому він і не знав, як мама розважається. А вчора я їй скандал влаштував, речі покидав і бігом поїхав. Більше не хочу туди повертатися!
— Відчуваю, це не все, вірно? Вона ж не тільки це сказала? Ти б не розірвав стосунки з матір’ю заради такого дурного жарту! – заглядала в його обличчя Іра.
Чоловік зітхнув, немов намагався підібрати слова.
— Ні, це не все. Коли я запитав, навіщо треба було таке виставляти на загальний огляд, вона відповіла: «Таких, як ця сімейка, треба позбуватися будь-якими способами! Ось, один уже загнувся, залишилася ще парочка!»
Іра ледь не сіла повз стілець.
— Що це означає?
— Не знаю, але краще не виставляй наші фото у відкритий доступ. Мені не сподобалося те, як мама це сказала. Я в прикмети і забобони не вірю, але мені хочеться з тобою прожити довге життя. А твій тато пішов лише через тиждень після її витівки.
Іра не могла спати і їсти кілька днів. Якщо вона і забувалася коротким неспокійним сном, їй ввижалися чаклунки, чорні ворони і залиті чорною фарбою фотографії, на яких вона чітко бачила себе в білій весільній сукні.
З глибокої депресії Іра вибиралася майже рік. Завдяки підтримці чоловіка, мами і подруг вона змогла впоратися з важким станом і через деякий час стати мамою двох прекрасних малюків.
Відтоді, вона міцно засвоїла урок – не ділитися подробицями особистого життя. У вільний доступ соціальних мереж вона не виставила жодного фото себе і своїх близьких.
Минуло вісім років після того як не стало батька Іри. Олег так і не зміг примиритися з матір’ю, яка не тільки не вибачилася, а й не усвідомила свою провину. Батько Олега перебрався ближче до дітей і з задоволенням допомагає молодим батькам із вихованням онуків.
А ви як ставитеся до таких “жартів” ?
