Я багато років живу за кордоном, і маю громадянcтво іноземної держави, дітей немає, хоча я здорова, просто ніколи не хотіла дітей по-справжньому

Мені 38 років, я була двічі заміжня, дітей немає, хоча я здорова, просто ніколи не хотіла дітей по-справжньому. Я багато років живу за кордоном, і маю громадянcтво іноземної держави. У мене нормальна кар’єра, відмінна зовнішність, я цілком самостійна та незалежна жінка, яка завжди вибирала розумне життя.

Через карантин і весь цей страх, я опинилася на батьківщині, де абсолютно випадково познайомилася з військовим. Справа в тому, що на території, де я зараз перебуваю, стоять війська. Відносини зав’язалися миттєво. Я розумію, що все це звучить дешево та банально, і як би я не описала те, що відбувається, це все одно не буде тим, що з нами відбувається насправді.

Ця людина одружена, є дитина. Сам він бойовий офіцер, який тут виявився зовсім випадково, так, скажімо, перепочити між гарячими точками, і за родом його служби стосунки з іноземцями йому заборонені. Ми приховуємо наш зв’язок, але він поглиблюється з кожним днем і це не просто близькість, це справжнє, рідкісне порозуміння двох людей, у яких немає нічого спільного ні в походженні, ні в біографії, ні в традиціях, нічого, крім мови.

Можна сказати, що ми народилися в протилежних кінцях радянських країн, і зовні ми не маємо, і не може бути нічого спільного, але воно є, і я не можу пояснити, що ж це!

Я, звичайно, хотіла б, але зовсім не впевнена, що він розлучиться, тому що ми всі знаємо, що так буває вкрай рідко. Крім цього, у разі шлюбу з ним мені довелося б відмовитися від свого іноземного громадянства, роботи і всього свого життя і переїхати в Україну, але я вже з європейським світоглядом, та й він любить свою професію.

Становище цілком відчайдушне, але я точно знаю, що це кохання, тому що на світі немає нічого іншого, що могло б звести разом двох таких різних людей. Я не знаю, яку пораду можна попросити в такій ситуації, і розумію, що зараз усі почнуть засуджувати, що він одружений тощо.

Я хотіла б народити дитину від цієї людини, хоча я ніколи не прагнула мати дітей. Але мені страшно, що йому доведеться рости без батька, і мої прибутки сьогодні вкрай нестабільні, а батьки далеко не молоді, братів-сестер немає і жодної підтримки не маю.

Я не знаю, чи вірю я в Бога, але точно вірю, що любов дійсно здатна подолати будь-що і бути над усім, але це тільки якщо любов. Мені страшно його втратити та страшно поглиблювати ці стосунки. Дякую, що є такий сайт, де можна просто сказати правду, бо я нікому не можу розповісти про те, що відбувається.