Після народження першої дочки я пережила важку післяпологову депресію. І навіть зараз, коли я начебто повністю відновилася, не можу без жаху згадувати про перші місяці її життя.
Нині доньці два роки. Ми з чоловіком завжди говорили, що хочемо мати кілька дітей. Але зараз я вже боюся, що не впораюся.
Велика сім’я була нашою мрією, і чоловік у мене дбайливий, він у всьому підтримує мене. Я завжди можу покластися на нього.
Я знаю, що дуже його розчарую, якщо скажу, що передумала заводити другу дитину. Почуваюся винною. Що мені робити?
Марина, 37 років
Я живу всього за кілька зупинок метро від них. Здавалося б, рукою подати — якихось…
Той лютневий вечір починався цілком буденно. За вікном лютувала хуртовина, безжально замітаючи снігом втомлене місто,…
Три роки мого життя просто випали в чорну діру. Три роки я була безкоштовною, безвідмовною…
Надія розливала по глибоких тарілках густий, ще з обіду настояний борщ. Аромат на кухні стояв…
— А ти не боїшся отак відразу на мужика насідати? Сполохаєш же, втече від тебе…
Ганна втомлено опустилася на стілець, обхопивши долонями чашку з гарячим чаєм. За вікном мрячив холодний…