Свекруха у мене з дуже складним характером. Не можна сказати нічого, щоб вона не образилася.
Постійно щось вигадує, що мало уваги їй приділяємо, коли гостює у нас. То онуки не так люблять бабусю, як її подруги.
Я дуже втомлююся, коли приїжджає свекруха, їй не догодиш, особливо з обідом. Відразу починає вчити, розповідати, як її всі хвалять, що все готує смачно.
Я одного разу і запропонувала допомогти мені на кухні, але вона дуже обурилася, сказавши: «я ж у гостях!». Але ще гірше, що вона завжди привозить подарунки, які нікому не потрібні.
Мати чоловіка любить в’язати, тому щоразу привозить нам свої вироби. І перед її приїздом я шукаю светри та кофтинки всій родині, щоб свекруха бачила, що ми носимо подаровані речі.
Але діти дорослішають і їх все складніше вмовити на таке. На цей раз свекруха запитала: «А де мої серветки, які я тобі подарувала?».
Я одразу зрозуміла, що сварк не уникнути. Намагалася вигадати, що я після прибирання забула їх на меблі розкласти, але свекруха зажадала знайти і показати їй.
А я їх просто викинула, думала, що вона забуде. Як вона не розуміє, що такі серветки були в радянських сервантах, а зараз це вже ні до чого?
— Асю, ну хоч би на вихідні приїхала, чи що? Так я вже скучила за…
Мама подзвонила саме тоді, коли Дарина гріла в мікрохвильовці вчорашній борщ. Кришка контейнера запотіла, коридор…
— Куди преш, невігласе, повилазило чи що?! — пролунало так лунко, що аж касирки в…
Той вечір починався як сотні інших. На плиті млів свіжий борщ, за стіною щось весело…
— Ти б, Демко, чоловіка свого хоч раз як годиться зустріла… — слова матері пролунали…
Коли багато років безупинно тягнеш на собі віз сімейних обов'язків, одного разу просто сідаєш на…