Мені 25 років. Народився і живу у невеликому містечку.
Після школи вступив до університету, там познайомився з дівчиною, почалися стосунки. Тоді мені здавалося, що я відчуваю до неї лише симпатію, а вона хотіла за мене заміж.
Я казав, що ось закінчимо навчання, почну працювати, тоді і подивимося. Потім я зустрів іншу, красивішу, як мені здавалося, і успішнішу.
Почалися нові відносини. Я закохався, ми багато часу проводили разом, до того ж навчалися на одному потоці.
На п’ятому курсі ми побралися. Моя колишня дівчина, кажуть, переживала це дуже тяжко.
Спочатку жили дуже важко. У моєму рідному місті роботи немає, складається відчуття, що всі навколо невдахи: п’ють, ледарять, б’ються. Коли у нас з’явився син, перші два роки ми ледве виживали на моїх випадкових заробітках (мешкали у моїй хаті з мамою).
Я вже майже наважився переїхати до Києва, вже майже зібралися, як один із моїх друзів запропонував влаштуватися на роботу до містечка поблизу.
Зарплата 45 тисяч, при тому що середня у місті 15-20. За умовами сімейного контракту видавали кімнату в гуртожитку, потім окрему квартиру, але треба було чекати черги, яка для мене мала наступити приблизно через рік.
Тому поки я жив у містечку один, дружина залишилася вдома з матір’ю. Раз на місяць мене відпускали додому на 3-4 дні.
Так минуло десь півроку. Усі гроші я справно надсилав додому, банківську картку, куди нараховували три чверті моїх доходів, віддав дружині.
Вона не скаржилася, і я спокійно чекав, доки отримаю житло в містечку. Дружина теж знайшла роботу в столиці, поїхала туди до сестри.
Якось мені подзвонив друг і сказав, що бачив в одній із саун мою дружину. Спочатку я не міг повірити, почав дзвонити дружині – телефон вимкнено.
Передзвонив другові, він каже, можу довести. Це було вночі, десь о 12.
Друг приїхав своєю машиною за мною і повіз до цієї сауни. Дорогою розповів, що вони хотіли відпочити з дівчатами, і коли ті приїхали, впізнав в одній із них мою дружину.
Нічого не став робити, щоб, як він сказав, не злякати, залишив із ними своїх знайомих і одразу ж зателефонував мені. Я приїхав, переконався у всьому.
Дружину насварив, посадив у машину і відвіз додому. Запитав, навіщо вона це робила.
Відповіла, що гроші потрібні були, мовляв, взяла тишком-нишком кредит під якийсь «безпрограшний» бізнес з якимсь знайомим, той її кинув, втік з грошима, а мені не хотіла це все розповідати. Заробляла таким чином на повернення кредиту.
Її подруга, яка цим регулярно займається, порадила. Все це сталося тиждень тому.
Я подав на розлучення, дитину хочу залишити собі — у дружини борги і вона веде аморальний спосіб життя. Але до суду має дійти, оскільки тепер уже майже колишня дружина начебто обіцяла добровільно сина залишити мені.
Йому й так уже моя мама давно замінила рідну. Ось так ще буває.
А ще я через соцмережі знайшов свою колишню, вона досі незаміжня. Хочу з нею відновити стосунки.
Вона теж ніби не проти, але сильно на мене ображена. Каже, можемо поки що просто спілкуватися.
Запитав, чи досі любить? Відповіла, що це не має значення.
