Я люблю маму дуже сильно і знаю, що вона говорить і лає не зі зла, але її слова розбивають мені серце, зараз я відчуваю порожнечу всередині, у мене немає сестри, зв’язок із подругами зник, розлучилася з хлопцем, важко з роботою і найжахливіше, що я відчуваю, що хвора

У мене було ідеальне дитинство, я була дуже спритною і активною доти, доки мої батьки не розлучилися. Я бачила тата з різними коханками, а він вдавав, що не помічає мене. Мама почала зриватися на мене, казала, що я схожа на тата.

У мене є маленька сестричка, яку я люблю більше життя і все для неї готова зробити. У 19 років я переїхала до іншого міста до сестри. Ми хоч і не рідні, але ми мали особливий зв’язок.

Я дуже люблю її. Кілька місяців тому її не стало через помилку лікарів, а родичі не хочуть звертатися до суду, бо не хочуть ексгумувати тіло і турбувати покійну. Кажуть: Бог їм суддя.

Через стрес та в цілому депресії я переїхала назад до мами. Я люблю маму дуже сильно і знаю, що вона говорить і лає не зі зла, але її слова розбивають мені серце.

Зараз я відчуваю порожнечу всередині. У мене немає сестри, зв’язок із подругами зник, розлучилася з хлопцем, важко з роботою і найжахливіше, що я відчуваю, що хвора.

Я зламалася і знаю, що мені потрібна допомога психолога, а знайти хорошого дуже важко. Щодня мене відвідують думки про те, що мене не стане, я хочу, щоб все це закінчилося або щоб це все було сном.

Хочу прокинутися і побачити, як сестра готує сніданок, як ми з нею гуляємо та розмовляємо, як раніше. Я ніколи себе не пробачу, адже її не стало через мене.

Я не звернула уваги на те, що у неї блювота, подумала, що вона отруїлася. У мене було також і за 2-3 дні минуло. Я не відчувала, що втрачу її, я не знала, що того дня бачу її востаннє.

Мені дуже важко. Я закрилася в собі і від тієї щасливої дівчинки, яка постійно жартує та радіє дрібницям, просто нічого не залишилося. Одне знаю точно, що коли мене не стане, то все це закінчиться.