Я вже знаю, що я зроблю, ми розлучимося, я подам на розлучення, а пізніше я знищу цього чоловіка та її, не фізично, а матеріально, вже знаю, де він працює, і з моєї команди його звільнять і ніде не візьмуть, у мене багато ресурсів, людських, матеріальних мені багато хто завдячує

Ще коли був студентом, завжди намагався знайти підробіток, бо мої батьки не мали грошей. Хотілося незалежності, допомагати та бути корисним.

Зі своєю майбутньою дружиною познайомився на 4 курсі. Вона здавалася мені недосяжною. Я завжди крадькома і за будь-якої нагоди дивився на неї. Але познайомитись не вистачало духу.

Все почалося на сесії. Вона здавала курсову, і тут з’явився я, допоміг їй. Після цього почалося наше спілкування, а трохи згодом і стосунки, пристрасть, кохання.

Ми одружилися після закінчення навчання, а за рік у нас з’явилася чудова донька, яку я всім серцем люблю. Купив 3-кімнатну квартиру не в кредит, поміняв свою машину, яку придбав у студентські роки на мерседес.

Пізніше придбав заміський будинок, купив машину дружині, потім ще одну спільну (мінівен). Мені зараз 30 років. Я досі люблю свою дружину, завжди дарую їй подарунки, намагаюся у вихідні провести час із сім’єю.

Але я надто багато приділяю час роботі на шкоду своїй сім’ї, тепер від мене залежить багато людей. У мене своя фірма, свій бізнес нерухомості.

У планах відправити доньку вчитися за кордон. Але ці плани перекреслює моя дружина. Вона завела собі чоловіка на боці і від цього мені дуже боляче. Всі думки тільки про це, злість, ненависть, лють переповнюють мене.

Зрада. Я вже знаю, що я зроблю. Ми розлучимося, я подам на розлучення. А пізніше я знищу цього чоловіка та її, не фізично, а матеріально.

Я вже знаю, де він працює, і з моєї команди його звільнять і ніде не візьмуть. У мене багато ресурсів, людських, матеріальних мені багато хто завдячує. Єдине, що ще гріє мені душу, це моя дочка. Я став поганою людиною.