Мені 20 років, довгий час перебуваю у стосунках із прекрасним чоловіком. У побуті ми ідеально підходимо, дуже притерлися, нам разом комфортно, плануємо купувати квартиру.
Але проблема. Я не відчуваю, що я нагулялася. Раз у раз дивлюся ліворуч, ніяких рухів у цей самий бік не роблю, але сам факт: ловлю себе на потребі в яскравій палкій закоханості, в пристрасті, сумую за всякими невпевненими поглядами, першими поцілунками і подібним.
Закохуюся постійно в нове, що рухається. Але розумію, що ніхто з них мені не підходить, і ні з ким не буде так комфортно, як зі своїм коханим.
Не бачу сенсу розпочинати нові відносини, якщо пристрасть все одно пройде, і настане побут. Зраджувати не хочу, навіть не розглядаю цей варіант, не хочу робити боляче моєму коханому.
Він надзвичайно прекрасна людина, з якою спокійно зустріти зрілість, пенсію і старість. Кидати його — найдурніший вчинок, який можна зробити.
Що мені робити? Чи це нормально бути в довгих стосунках, а чи відчувати щось до інших? Просто продовжувати безневинно насолоджуватися всіма почуттями, що виникають?
Оленка навшпиньках зайшла на кухню і завмерла перед холодильником. Вона ледве дихала від передчуття. Вчора…
У нашій родині роками тримався непорушний закон: я на кухні спину гну, а свекруха —…
Оксана мала одну звичку, з якої її чоловік Андрій завжди добродушно підсміювався. Вона вела зошит…
— Іро, та ти в нас тепер як пані живеш! — Лариса прискіпливо провела пальцем…
Мені 59 років. Торік я завела «блокнот радості». Пишу це, і самій трохи смішно. Звучить…
— Ти ж не забула, що я сьогодні ввечері їду до Сергія на день народження?…