Мені 26 років і я маю дівчину Юлю, їй 23 роки. Ми у стосунках уже 4 роки. У нас стосунки не стандартні, де жінка має стояти на кухні, а хлопець має працювати і взагалі всі комусь щось винні. Я її люблю і це взаємно.
Я не вірю в кохання. Те, що називається кохання це перші 1-3 місяці відносин, потім настає прихильність, довіра до цієї людини і бажання бути з нею, тому що ти вже знаєш її недоліки та плюси. Небажання шукати когось іншого та працювати над іншими відносинами.
Але я вирішив припинити відносини з Юлею. Зробив би це ще 2 роки тому, але вона мала проблеми і я не хотів її в цей момент залишати одну.
Так само я вважав, що всі недоліки, які я в ній бачу, можна потроху прибрати, адже вона й сама їх бачить, і ми про це говорили час від часу. Також проблема була і в мені.
У неї до мене були партнери, а у мене не було інших дівчат і тим більше тривалих стосунків. Я дуже чесний і сумлінний – це напевно єдиний і головний мій плюс, хоча як мені здається, мені просто ліньки брехати і запам’ятовувати де я там збрехав.
Мене постійно драдує від того, що маючи стосунки заглядаюся на інших дівчат і бажаю з ними переспати. Мені здається, що це неправильно і, залишившись з Юлею у стосунках, я одного разу зраджу їй, оскільки близькість у нас не дуже здебільшого.
Я дуже хотів би до неї нагулятися і знати, що в цьому нічого немає і бути впевненим у тому, що мені з нею добре. Ще в 15 років я поклявся собі, що не одружуватимуся. Буду завжди вільним, подорожуватиму і знайомитимусь з різними людьми.
Я не думав, що з Юлею це надовго. Але нам було добре разом і якось пролетіли 4 роки.
За 2 роки вона в результаті не дуже змінилася і недоліки залишилися такі, з якими я не хочу миритися і втомився чекати, що вона зміниться. Загалом я їй повідомив, що нам треба розлучитися (ми зараз живемо окремо).
Того ж дня, коли я залишився один, мені стало дуже важко і боляче, тому що я чудово знав, що хочу бути з нею, але в мене є інші плани. У результаті я просто витрачаю її час, а вона могла б за ці 2 роки зустріти потрібну людину і якщо не припинити все буде ще гірше.
Не спав усю ніч, запитуючи: «а може не варто, може все буде нормально?». До речі, ми обговорювали мою проблему до цього не раз.
Вона не хотіла розлучатися тільки через можливість, що я зраджу, розуміла, що це за почуття інтересу, оскільки вона була в мене одна в плані ліжка. Погодилася дати мені тимчасовий дозвіл на гульки, але лише тимчасовий.
Справа в тому, що це не те. У мене немає бажання спати з усім, що рухається, швидше мені хочеться ходити на заходи, концерти, їздити на відпочинок з гуртами і не бути обмеженим, якщо раптом з’явиться цікава мені людина. Наступного дня я попросив її дати мені місяць на роздуми мого рішення для того, щоб я зрозумів, що все правильно зробив і тоді точно все або для того, щоб зрозуміти, який я дурень і тоді буду просити вибачення, і якщо пробачить , то в майбутньому ми навіть одружимося.
Вона погодилася. Після цього почалися моторошні 3 дні. Я не міг нормально спати і думати ні про що, крім «вірно чи невірно».
Я почав розмовляти з собою, проводив з собою діалоги про те, де плюси, і де мінуси у ситуації свободи та кохання. На ніч третього дня я їй поскаржився, як мені погано, і вона захотіла приїхати до мене з ночівлею.
Я думав, що тепер я висплюсь, але більшу частину ночі ми обговорювали ситуацію. Вона мені розповіла про те, що і сама добре розуміє, що з іншим їй, можливо, буде краще і не впевнена, що якщо ми одружимося, то це не назавжди.
Загалом, ми поговорили і зрозуміли, що якщо зійдемося то буде все інакше і вона даватиме мені стільки ж у відносинах, скільки даю я. Зазвичай я вранці її бужу, готую нам обом сніданок, я витрачаюся на все, тому що вона постійно бігає по різних роботах, і тому мало заробляє, тому що немає кар’єрного зростання.
Але наскільки вірити мені в це? Як мені бути? Я боюся, що, розлучившись з нею, я в майбутньому зрозумію, що мені було з нею добре і тепер цього не повернути.
