Я переїхала жити до чоловіка, а свою квартиру почала здавати в оренду. Але те, що зробили з нею останні квартиранти, поставило нас із чоловіком перед серйозним вибором

Із майбутнім чоловіком познайомилися на відпочинку. Ми з різних міст, тому довго не тягли і за рік уже одружилися.

Мамі він не сподобався, і вона постійно знаходить якісь недоліки у мого чоловіка. І не дуже рада, що я вийшла заміж.

— А скільки грошей тобі дає чоловік? Точно вистачає? Він виглядає так, наче потім за кожну копійку вимагає звіту. Та й взагалі він в тебе якийсь недолугий, худенький, амбіцій  мало, – каже моя мама.

На її думку, ми надто поквапилися. Я переїхала жити до чоловіка, а свою квартиру почала здавати в оренду. Але те, що зробили з нею останні квартиранти, поставило нас із чоловіком перед серйозним вибором.

Справа в тому, що люди, які винаймали у мене квартиру, постійно влаштовували галасливі вечірки, через які сусіди постійно телефонували мені і скаржилися. А у результаті якимось чином зламали всю сантехніку та з’їхали, не сплативши гроші за ремонт.

Ми витратили великі гроші на ремонт, але після бажання пускати туди інших мешканців зникло. Так квартира і стоїть порожня без діла.

А нам із сімейного бюджету доводиться оплачувати за неї комунальні платежі. Саме тому у нас постало питання у зв’язку з цим.

Ми думаємо, що було б непогано, якби ми з чоловіком продали мою однокімнатну квартиру та його, в якій ми зараз живемо, та придбали трикімнатну. Дітей у нас поки що немає, але в майбутньому ми їх плануємо.

І нам буде все одно тісно там, де ми зараз живемо. А оскільки саме облаштуємо нове житло потихеньку.

Але і його батьки, і моя мати проти такого рішення. Вони кажуть, що трикімнатна квартира буде нам дуже затратною щодо оплати комунальних послуг.

Та й другу квартиру ми просто подаруємо своїй дитині, коли вона виросте. А так нібито доведеться трикімнатну розмінювати назад.

А у моєї мами ще й інший мотив. Вона просто впевнена, що ми з чоловіком можемо розлучитися, і тоді нам доведеться займатися ще й поділом майна.

У нас із чоловіком все добре, і за цей час ми з ним жодного разу не посварилися. Для мене мамині аргументи не відіграють ролі. Але все ж таки є ще й батьки чоловіка. І ми не знаємо, як вчинити. Може й справді, послухати старших?