Мені 22 роки, сама із благополучної родини, хоч і не шикуємо, але грошей вистачає. А в мене хоч і окремий заробіток, на шиї у батьків не сиджу, але вони регулярно допомагають копійкою.
Зустрічаюсь із хлопцем уже майже 3 роки. Йому 28 років. Спочатку стосунків красиво доглядав, балував квітами, дарував всякі приємні дрібниці, влаштовував романтичні вечори. Я також старалася радувати його різними дрібницями, загалом дбала та всіляко підтримувала.
Працюючи на хорошій посаді, гроші дозволяли теж зробити внесок у спільне дозвілля. Все було чудово, але згодом помітила, що став рідше дарувати квіти, рідше водити у кафе, кіно.
Гроші витрачав лише на себе та друзів. Потім ще й роботу втратив, грошей не було постійно, ось чому почали гуляти і жити за мій рахунок.
Я не надавала цьому особливого значення спочатку, розуміла, що в нього тимчасові труднощі, адже коли були гроші — він їх ніколи не шкодував для того, щоб провести час разом.
Варто зазначити, що забезпечувала я нас сама, у прямому розумінні слова — навіть пляшку води не просила. Все було лише з його ініціативи.
І тут минув місяць, два, три, півроку. Роботу він шукати і не збирався, на всі мої питання реагував негативно, мовляв, коли гроші були, я їх не шкодував, вирішив відпочити. Так весь цей час ми гуляємо щодня скрізь мій рахунок, і на досить великі суми.
Мені було найприємніше провести з ним час спочатку, але потім він, не соромлячись, почав просити у мене гроші на кишенькові витрати, погуляти з друзями, поповнити рахунок, на таксі додому поїхати.
Я почала ставити запитання: «Чому ти не шукаєш роботу, тобі не соромно просити у мене гроші?». Він ненав’язливо виставляє мене меркантильною, ось коли працював і витрачав гроші на тебе, тебе все влаштовувало, а тепер, коли труднощі, ти пиляєш мозок.
Проблеми можуть бути місяць, ну добре два. І те варіантів роботи завжди багато, і йому регулярно пропонують їх.
От я й не можу зрозуміти, чи це я чогось не розумію? Чи він справді сів мені на шию та звісив ніжки?
Розумію, що можна розлучитись, знайти іншого. Але кохаю його, гадаю, що можна якось вирішити це питання.
Розмови не допомагають. Вже його батьки почали штовхати, бо не допомагає нічим, спустошує холодильник, вічно позичає гроші і не віддає, а сім’я у них незаможна, насилу вистачає на продукти. А він так і не ворушиться, на все забив і живе собі на втіху.
