Мені 46 років. Останні 19 років я була в шлюбу з чоловіком, з яким планувала зустріти старість, виховувати онуків. Він хворий, напади були дуже частими, і перші 2 роки ми жили практично в злиднях, навіть на ліки не було грошей.
Моя мама принижувала мене та вмовляла не губити своє життя і не пов’язувати своє життя з хворою людиною. Але я не змогла відвернутися від людини тільки тому, що він хворий, була тоді впертою і вирішила його вилікувати.
Я зайняла грошей, купила харчові добавки та почала його цим годувати. Результат виявився вражаючим: спочатку напади скоротилися до одного разу на місяць, потім пів року не було, а один раз за 2 роки не було жодного нападу.
У нам з’явився здоровий син, стежила за його дієтою, підвищила його самооцінку, в результаті він створив свій бізнес, з’явилися гроші, а слідом за ними зради.
Мама до нього звикла і все мене заспокоювала, не звертати уваги, мовляв, це результат хвороби, він тебе любить, порошинки здуває і я заплющувала очі.
Потім коли рівень бізнесу виріс (в розумінні нашого міста) дуже сильно, його вирішили відібрати. Чоловіка саджають, ми залишаємося без грошей.
Я продала все, що продається, все своє і мамине майно (всю нерухомість і машини забрали). Я зайняла у друзів гроші, пройшла через впливового депутата та його охоронців (зрозуміло як), аби лише у там йому давали препарати.
Загалом, я витягла його з цього пекла через чотири місяці. Він повернувся забитий, не впевнений в собі, з сильним емоційним стресом.
Я пішла працювати, він був вдома, дитині 8 років, мама захворіла та перестала рухатися. Ми живемо в маминій двокімнатній квартирі.
Я в боргах, зарплати вистачає лише на памперси мамі, ліки та харчування. Беру кредити на адвокатів, щоби тільки не посадили чоловіка.
У нього нічого не виходить із налагодженням бізнесу. Через 5 років такого жебрацького життя не стало мами, у нас навіть на похорон не було грошей, дякую друзі допомогли. Через пів року, розумію, що голодуємо, поїхала до Польщі на заробітки.
Через 4 місяці приїхала та зрозуміла, що щось змінилося. У квітні мій коханий розповідає мені, що в нього є інше самодостатнє кохання.
Поїхав до неї до Києва, мешкає в шоколаді, а я залишилася все в тих же боргах, розваленій квартирі стара і непотрібна нікому.
Син поїхав до нього і дуже у захваті від цієї заможної жінки, яка все їм купує. І я розумію, що й синові я теж не потрібна.
Більше я не маю сім’ї і не маю розуміння, навіщо жити далі. Я була сильна, поки потрібна була комусь, а тепер батарейки сіли, і я вже не знаю, як це припинити.
