Чекаю на другу дитину, бажану для мене, термін великий, але дуже тиснуть страхи в основному фінансового плану. Я розумію, що навіть для появи дитини грошей недостатньо, досі доводиться працювати, щоб оплачувати кредити, давати грошей матері, та й сімейний бюджет поповнювати.
Через стрес перестала спати, сплю пару годин на добу вже місяць, відповідно, нервозність ще більше посилилася. Старша дитина нервова стала, кричить увесь час.
Чи в неї така сама криза, чи я винна, почуваюся поганою матір’ю. Не можу спокійно реагувати на його примхи, а йому самому лише три з половиною роки.
У мене стійке відчуття, що дорослі члени моєї родини перебувають у стані лінивців, живуть у якомусь іншому потоці. Скільки б я не казала, що гостро потрібні гроші, реакції немає, тільки сама можу на себе розраховувати в цьому плані.
А термін такий уже, що працювати багато просто не виходить фізично, та й не дають багато роботи, а оплата по суті відрядна, праця пов’язана з фізичними навантаженнями.
Щоразу думаю, що потрібно лягти на диван і сказати, що я більше заробити не можу зовсім, але психологічно не можу це зробити.
Сама себе просто змарніла вже. Живіт вже великий, зовсім скоро й не дозволять мені виходити на зміни,
