Я рятувала своїх дітей і ми виїхали з Харкова до Німеччини, а чоловік благає повернутися, бо сумує, хоча зовсім поряд лінія розмежування

Я зараз перебуваю в такому розбитому стані, що жити не хочеться. Допоможіть мені зрозуміти, що проблема справді в мені, тому що я гублю себе зараз цими думками.

У мене були стосунки з чоловіком майже три роки, разом ми не жили, зі мною живуть мама моя та мої двоє дітей, він теж із батьками. Нам 34 та 38 років. У мене своя квартира, але мама дуже часто тисне на жалість, хворіє та живе з нами, щоб не бути самою.

В нього інша історія. Він під слідством за хабар, незрозуміло яке рішення суду чекати, і саме цим він аргументує, чому не хоче винаймати житло разом і жити разом. Я симпатична, з вищою освітою, сама працюю та забезпечую своїх дітей та себе, люблю готувати, хоча з коханою людиною своєю ми часто разом виходили провести час. Тобто за ці роки він побачив, яка я.

Тепер про нього. Я писала на цей сайт вже двічі, оскільки двічі стикалася у цих відносинах, що він западає на інших дівчат, молодих та без дітей. Причому поводиться зі мною, як із дружиною, прийти поїсти, поспати, разом час провести і ніколи ні на що не витратитися, завжди немає грошей у нього, хоча він держслужбовець, голова адміністрації, на хорошій машині та з гарним заробітком. Але зі мною в нього завжди все погано, грошей немає, кредити, я маю розуміти, плюс суди. І я розуміла.

Коли дізналася про першу дівчину, виявилося, що це його стосунки протягом трьох років і він підгулював зі мною. У мене істерика, йшла, коли дізналася, але потім він переконав мене, що вона молоденька, допомогла йому в тій ситуації з судом, дуже закохана в нього, але вони не сплять.

До речі, дівчина та за час їх зустрічей завжди виставляла фото у Facebook з величезними дорогими букетами та подарунками – золотими прикрасами. Ну, а ми з ним продовжили стосунки, іноді були дзвінки від неї, але я заспокоїлася, що він до неї не їздить.

Потім почалася дивна поведінка зі зникненнями на кілька днів без пояснень, а те, що я дзвонила і писала, де він і що відбувається, було приводом потім сказати мені, що я винна не правильним, не люблячим ставленням до нього. І я плакала вдома сама, коли він то закоханий у мене і в нас все добре, то раптом зник у вихідні.

Тоді з’ясувалося, що ця 20-річна дівчина, сирота, легкої поведінки, сама мені зателефонувала, сказала, що він їй зовсім не потрібен, але за нею бігає, подарунки дорогі робить, букети возить, одружуватися пропонує. Ми з ним лаялися, він все заперечував і звинуватив мене, що це я погано ставилася до нього, ревнувала, коли він зникав, і це я спровокувала його стосунки з іншою. Він то до неї їхав, а вона дзвонить мені сміється дівчинка така, що її це тільки веселило, я на нервах, кілька днів одна, він до мене, як вона поїде в інше місто поряд (вчилася в університеті).

Ця історія закінчилася тим, що минуле літо вона поїхала відпочивати зі своїм хлопцем з того міста, де вона навчалася, і з яким у неї були стосунки з понеділка по п’ятницю, а суботу неділя вона приїжджала до бабусі і так пів року мій водився з нею, а мені казав, що в нього проблеми. Ще й дорікав, що я його не підтримую і мучу підозрами, але він все одно мене любить, і щодня він мені дзвонив тоді, коли я тільки підозрювала його у зраді. А дізналася я про неї влітку перед її відпочинком з іншим, казав мій мені, що я все фантазую і я патологічна ревнивця, у людини може бути своє життя і не завжди він може виділити час для зустрічі та спілкування по телефону.

І знову вибачила. Він сказав, коли я вже про неї дізналася, що це я винна була через ревнощі його діставала дзвінками та повідомленнями, йому було важко, тому що сильно мене любить, і тому він її зустрів. Я чула від неї, що він їй і жити разом запропонував, і заміж, і дітей народжувати, що вона світло у його вікні, єдине кохання всього його життя, і що проблем в суді немає, там все буде добре.

Я розійшлася з ним минулого літа. Емоційно не витримала все це, було боляче та прикро, потім погодилася скласти компанію подрузі полетіти на відпочинок. Були з нею лише чотири дні і повернулася додому, познайомилася з чоловіком там, він турок, великий бізнесмен, став домагатися моєї уваги, зустрічав у холі з квітами, постійно чекав, щоб провести час разом, оточив мене увагою, і я залишила свій номер. телефону.

Коханий мій, як ні в чому не бувало, приїхав забрати мене з аеропорту, сказав, що вистачить нам уже лаятись, що не може жити без мене, дуже любить, помирилася. Потім одного дня дзвінок від цього турка, і він побачив, взяв трубку, сказав йому, що нема чого дзвонити, а мені влаштував допит, я і сказала що так, познайомилася в Туреччині, і так, мені подобалася його увага після того, як коханий мій чоловік мене зрадив.

Через цей дзвінок він влаштував мені скандал, обзивав і зник. Потім знову з’явився, сказав, що дуже любить, жити не може, потрібно спробувати кохати та цінувати одне одного та почати все з початку. Все було добре після цього, тільки жити зі мною разом не хотів, казав, що краще виїхати у велике місто з часом, де є перспективи, винаймати квартиру. Але навіщо, якщо кожному є десь жити.

Зараз, у зв’язку з війною, я з дітьми виїхала за кордон, він знову було зник на два тижні, і навіть не знав, де я, бо не відповідав на дзвінки просто так, я й повідомлення не написала, що поїхала. Схаменувся, коли я вже була далеко. З цього моменту я знову у всьому винна.

Він знає дуже добре, що мені потрібна сім’я, любов, турбота, він дзвонив мені сказати, що повірити не може, що мене вже немає поряд, що я йому потрібна. Сказав, що наша сім’я – це я та мої діти, що мені потрібна любов і турбота, що жити не може без мого кохання, що ми пройшли через стільки разом. Сказав, що хоче одружитися і наших спільних дітей, що все зробить заради нашого благополуччя, що він уже нагулявся і йому потрібна сім’я, а я і є його сім’я стільки років. І я настільки вже звикла до такого всього в цих відносинах, що мені головне чути, що він любить мене.

Щодня три місяці він мені дзвонив зранку сказати доброго ранку, засинав повідомленнями, головне, щоб я на нього чекала, щоб те, що я поїхала і не поряд, не означало, що я його покинула. Увечері відеодзвінки з освідченнями в коханні та довгими розмовами про те, як ми будемо щасливі разом, і як він любить і мене та моїх дітей, що ми повинні та фінансово одне одному довіряти, що це новий рівень наших стосунків. Загалом, говорив те, що знав, я хочу чути.

Потім три тижні тому почалися якісь пізні нічні дзвінки по відео у нього. Я не сплю, бачу, що й він не спить, набираю, розмовляє іншою лінією. Але він переконував, що це щось із моїм телефоном, що він ні з ким не говорить, а я знову починаю напружувати його своїми ревнощами. Що він зі мною, нікого не шукає, ні з ким не спілкується, чекає мене і любить і мене і дітей, що ми повинні дочекатися одне одного і я його рідна та кохана і він знає, що ніколи не зможе собі пробачити якщо, бачачи, як я його люблю, як він мене любить, упустить свою сім’ю. І так три місяці ці.

Цієї неділі я йшла з дітьми в басейн, набрала йому, як завжди попередити, що буду не на зв’язку, що телефон залишу в шафці. Він не відповів на дзвінок. Я зайшла до Фейсбуку, він онлайн, написала, що ми в басейні, він не зможе додзвонитися, щоб не сердився. Він відповів, що зрозумів, я питаю, чому трубку не взяв, він прочитав і ігнор.

Я пробула до вечора з дітьми у басейні, йшла додому, набрала йому ігнор. Увечері ми завжди телефонували по відео побажати добраніч, як ритуал, дзвоню, ігнор, дивлюся, онлайн, написала, де він і чим зайнятий цілий день. Ігнор!

Прокидаюся, повідомлення: «добре, я можу дати тобі останній шанс бути зі мною, і врятувати наші стосунки, тому їдь назад додому». У мене шок, дзвоню, ігнорує, понеділок ігнор, вівторок ігнор, учора дзвонить сам, невдоволений, як скривджений, і починає мене звинувачувати, що я поїхала, його покинула, що не про дітей я маю думати, вони виростуть і не згадають, а про нас, що він один, а я далеко.

Кажу йому, що я залишилася без роботи, у мене вища освіта, іноземна мова, а я приїду назад, ти одружишся? Ти забезпечуватимеш нас? Не так, як раніше, що тільки в гості заходив без нічого. Він відповів, що мені тільки б у когось на шиї сидіти, що це я до нього їхати не хочу, що життя кращого захотіла і поїхала шукати собі нареченого і напевно вже перегуляла з багатьма. Хоча це блеф, він дзвонив, коли хотів, я завжди у домі з дітьми.

Мені допомогли виїхати друзі, поселили до подруги їхньої матері, я їй по дому допомагаю, у мене то приготування, то прибирання весь цей час, то походи щодня з документами, причому це село, тут і ходити окрім як у супермаркет нікуди.

На все це у мене, звичайно ж, сльози, він кидає трубку і знову ніякого дзвінка перед сном, ігнор, і сказав, що люблю мені говорити не буде, що такі, як я, таких слів не заслуговують. А в мене шок та істерика, я добу не спала від нервів. Зі мною говорити він не хоче, почала сьогодні сама дзвонити вранці, постійно він на відео зв’язку з кимось, а таке було тільки, коли була остання кохана малолітка в нього.

Передзвонив в обід, спитав грубо, що мені треба, говорю, поговорити. Він мені відповів: «нам нема про що говорити, ти кинула мене, коли поїхала, у мене немає нікого, але я не терпітиму те, що ти там собі шукаєш когось, хочеш на шию залізти комусь, тобі і твої діти не потрібні, прикривається ними. Господи, у мене світ звалився від цих слів, він же бачив як я люблю своїх дітей, сама про них дбаю багато років, і тепер ні з того ні з цього таке.

Я описала всю ситуацію докладно через те, що мені зараз дуже боляче. У мене двоє дітей, я без роботи, у чужій країні, додому мені повернутися можна ще, є квартира, але роботи вже немає, і щодня там поряд обстріли, прикордонна зона. Якщо я привезу дітей, нам не буде за що жити там зараз. У нього прибуток дві тисячі доларів, але він мені сказав, що я проґавила сімейне життя, і якби хотіла, жила б поруч і була б з ним.

Але покластися я не зможу на нього, і мені не зрозуміло, у чому я винна, що я можу зробити, при тому в мене почуття, що в нього в неділю з’явилася нова подруга, тому така поведінка різко без причини. Він не дзвонить вже ввечері по відео чотири дні, то цілком можливо і ночує не вдома, а я себе корю, що це я винна. А може, в нього нікого й немає, а я справді страшна ревнивиця?