Мені майже 34 роки. Я — самодостатня жінка з роботою та власною квартирою.
У мене є син, я його виховую та справляюся з усіма обов’язками. Я також допомагаю своїм батькам.
У житті було лише троє чоловіків, оскільки я дуже вимоглива. Я ніколи не вступаю у стосунки, у тому числі інтимні, якщо я не впізнаю і не полюблю цю людину.
Тож у мене було мало чоловіків. З одним із них ми розлучилися два роки тому, тому що він штовхнув мене, і я не змогла пробачити його.
Нині я вже два роки одна. Я маю шанувальників, але я не дозволяю їм наближатися.
Питання, чому я досі люблю свого колишнього? Логічно я розумію, що людина, яка мене образила, не є моїм майбутнім.
Але все одно. Я працюю на трьох роботах, плюс у мене є син, і я допомагаю батькам.
Я намагаюся завантажити себе повністю. Я не розумію, чому мені поки що не вдається полюбити будь-кого, чому ніхто не подобається.
Ходжу на побачення, але я чесно говорю, що не відчуваю взаємної привабливості.
Як позбутися цього почуття?
До речі, я думаю, що мій колишній уже забув про нас. Як інші люди справляються із цим, підкажіть, будь ласка.
Кажуть, подароване назад не просять. Але моя свекруха мала на це власний погляд. Того вівторка…
Тітка Ганна — мамина старша сестра. Мешкає у Львові, у скромній двокімнатній квартирі на Сихові.…
Дощова мряка за вікном ідеально пасувала до настрою Катерини. Вона нервово стукала пальцями по столу,…
— Як у неї тільки язик повернувся таке сказати? Дивиться мені просто у вічі, навіть…
— Діду, ну чого ти як не рідний? Тебе ж в інтернеті з руками відірвуть!…
Двадцять років. Рівно двадцять років я для них «нова людина». Я мовчки відступила і віддала…