Три роки тому розлучився з колишньою дружиною. Причина — стосунки зійшли нанівець, повний нуль у всьому.
Що б я не робив, як не намагався, все одно не так, все одно я поганий. Це все призвело до того, що я здався, опустив руки, і першим запропонував закінчити все. Безвихідь була у всьому, 1,5 року без нормальних відносин і без близькості, хоча одружений був.
Завжди винний, завжди крайній, без причин та приводів. Терпіння скінчилося, образ і розчарувань і в самого багато.
Зрештою розлучилися, і я знову крайній і поганий, не боровся, покинув сім’ю, хоча з її боку зовсім нічого — ні взаємності, ні спроб працювати над стосунками. Розійшлися наче й не знали ніколи одне одного.
Через рік на роботі зустрів іншу жінку, почалася пристрасть і близькість. Але все швидко зійшло нанівець, пристрасть затихла і ми зрозуміли, що різні й у нас різні погляди на життя, що, крім ліжка, нас разом нічого не тримало. Розійшлися мирно, на добрій ноті.
Ще через пару років я повернувся додому і тут все почалося. Колишня дружина після випадкової зустрічі розпочинає штурм, тепер уже разом були винні у розлученні та розвалі сім’ї.
Тепер готова змінюватись і працювати над стосунками, говорила, що вже сильно після розлучення змінилася, що любить та почуття не пройшли. І ось тут глухий кут.
Я теж відчуваю, що до неї щось ще є, теж не проти розпочати нові з нею стосунки. Але не хочу наступати на ті ж самі граблі.
Поживши інакше вже не хочу жодної залежності. Більше не хочу бути крайнім і винним просто через те, що почуття минули.
Близькість пару разів на пів року тепер однозначно не влаштує, та й у тому вигляді, в якому вона у нас перед розлученням була, вона і задарма не потрібна. А випрошувати не стану, терпіти більше не буду, вирішу все радикально і для себе.
Їй про все сказав, вона з усім погоджується, але знаючи її, не дуже віриться і питання лише в тому, наскільки її цього разу вистачить.
Ось таке питання. Поки живемо цивільним шлюбом. Пройшов ще другий тиждень. Близькості ще не було, обидва завантажені роботою та справами.
Але чомусь не можу собі уявити зараз близькість із нею, особливо після тієї іншої і того, що там було в ліжку.
Аліна забігла до супермаркету вже пізно ввечері, повертаючись із роботи. Хотіла взяти лише пакет молока,…
— Ну все, тепер можна й про поповнення думати. Андрій підійшов ззаду, по-господарськи обійняв її…
Моя кава давно схолола, вкрившись темною, гіркуватою плівкою. У кухні стояла така дзвінка тиша, що…
«Приїжджай, Ганнусю! Негайно! Я дуже чекаю! Ти маєш знати правду». Цей коротенький, написаний ніби поспіхом…
Я тримала чашку чаю обома руками. Звичка ще з дитинства, батькова. Тато завжди пив чай…
Братові Грицю стукнуло шістдесят п’ять. Зібралися в нього вдома чималим гуртом — чоловік п'ятнадцять: діти,…