Чому не можна любити чужого чоловіка? Я увела свого чоловіка із сім’ї і жодного разу не пошкодувала про це. Може, це звучить надмірно, але я з тих людей, котрі вважають, що за своє счастье треба боротися. Ніколи не розуміла тих, хто живе разом, бо так треба чи всі так роблять. Я не всі, і ще у юності вирішила, що буду щасливою.
Мій перший шлюб важко назвати ідеальним. Ми одружилися ще в університеті, і я тільки зараз розумію, що обидва були до цього не готові. Потім народилася донька, але мого чоловіка це лише відштовхнуло. Мабуть, не був готовий. В результаті він почав пропадати на роботі і все частіше проводити час із друзями.
Деколи мені здавалося, що у мене двоє дітей, але як урятувати ситуацію, я не знала. Зрозуміло, закоханість швидко пройшла, але розходитися ми не поспішали, хоча обидва розуміли, що сенсу жити разом немає. Коли чоловіка перевели до нового офісу, у нас з’явилося багато друзів. З однією парою ми стали дуже тісно спілкуватися, їздили на дачу, влаштовували звані вечірі. Я до останнього сподівалася, що це допоможе реанімувати стосунки, але вийшло зовсім наоборот.
Якось улітку ми разом із цими друзями відпочивали на дачі на кілька днів. В одну з ночей мені не спалося, і я вирішила дослідити околиці, скласти мені компанію зголосився Андрій. Ми проговорили з ним до ранку, встигши обговорити все — від живопису до чорних дірок. Звичайно ж, не обминули тему стосунків. Виявилося, що у Андрія з дружиною теж не так гладко.
Коли ми роз’їжджалися, я зрозуміла, що щось змінилося у мені і залишати все як є, я не можу. Написала про це Андрію, виявилось, що почуття взаємні. Одного разу залишившись дома одна, я покликала його в гості, і той вечір став чарівним і поворотним — ми вирішили все для себе.
Звичайно, були скандали та істерики. Мій чоловік намагався показати, що йому все одно, але в результаті здався, зізнавшись, що давно хотів піти, просто приводу не було слушного. Дружина Андрія – це взагалі окрема історія! Вона буквально обривала мені телефон, засипаючи соцмережі та месенджери погрозами, але поряд зі мною був коханий, тому я стійко все перенесла. Як тільки вона дала Андрію розлучення, ми побралися.
І ні, ця життєва історія не про бумеранг, це історія про двох людей, які щасливі. Ми досі одружені і ростимо прекрасних дітей, які ніколи не бачили лайки та скандалів, вони оточені любов’ю та турботою. Коли мене називають розлучницею, я тільки посміхаюся і гордо говорю: «так, я увела свого чоловіка з сім’ї, і зовсім не шкодую!». Хай заздрять.
