Мене звуть Валерія, мені 28 років. Нещодавно зі мною сталася дуже неприємна історія, через яку я надовго втратила довіру до чоловіків.
Мого хлопця звали Артем. Ми були разом майже 5 років, а весь цей час жили в моїй квартирі, що дісталася мені у спадок. Я підробляла то там, то там, постійної нормальної роботи знайти ніяк не могла, то платять мало, то колектив жахливий, то ще щось таке.
Півроку тому мене поставили на нічну зміну. Мені це дуже не подобалося, звичайно, особливо тому, що ми з моїм Артемом тепер працювали в різний час і могли побути разом хіба що у вихідні.
Я відчувала, що він поступово віддаляється від мене, дуже переживала і мучилася ревнощами. Зрештою зважилася купити невелику веб-камеру, яку підключила до свого ноутбука та сховала за горщиками квітів.
Це мене трохи заспокоїло, і я зі спокійною душею ходила на роботу, час від часу переглядаючи записи з камери. Нічого підозрілого на них не було, і незабаром я практично перестала це робити, хоча камера, як і раніше, працювала.
Одного разу, коли Артем був на роботі, я полізла дивитися записи і побачила, як він в ліжку з якоюсь дівчиною. У НАШОМУ ліжку.
Я була в шоці, а потім заридала від образи, розчарування та безсилля. Взяла на роботі відгул і налаштувалась розібратися з Артемом.
Пізно ввечері, коли я мала бути на роботі, він повернувся додому знову з якоюсь дівчиною. Звичайно, дуже здивувався, що я була вдома та зіпсувала йому всю малину.
Я закотила грандіозний скандал, викинула за волосся цю дівку, з неї аж пір’я полетіло. Мій хлопець був у шоці, не втручався і тільки щось там белькотів малозрозуміле.
Потім був двогодинний скандал, який закінчився викиданням його речей під дощ з вікна. У результаті він у всьому зізнався, але навіть не вибачився.
Мені здалося, що для нього те, що я дізналася, було наче полегшенням.
Тепер я живу, як уві сні.
Мене нічого не цікавить, механічно ходжу на роботу та звикаю жити сама. Постійно кажу собі, що не люблю його, але як припинити цей біль, що терзає в серці?
Знаю, що він негідник, що не можу пробачити ні за що. Але від цього не легше.
