Ми з моїм чоловіком Кирилом живемо разом уже майже 17 років. За цей час було всяке: і радості, і сварки, і примирення.
Але шість років тому після появи другого сина наш шлюб дав тріщину. Кирило завів роман на боці, і це стало для мене справжнім випробуванням. Жив він, виходить, на дві родини.
Як я це терпіла, досі не розумію. Я дізналася про все не від нього, а від його коханки. Вона дзвонила мені, говорила образи, а він відмовлявся говорити на цю тему, лише казав: “якась дурна дзвонить, а я знати нічого не знаю”. Так я жила три роки, практично існувала, а не жила.
Якось він захворів, і йому довелося проводити більше часу вдома. Його здоров’я почало покращуватися, і поступово я вибачила і забула образи, ніколи не дорікала йому за минуле.
Ми прожили ще три роки у мирі та злагоді. Проте нещодавно я почала помічати тривожні знаки.
Кирило часто став повертатися пізно, відлучатися під приводом роботи. У мене виникли сумніви, що посилилися з кожним його пізнім поверненням.
Якось я зважилася залізти в його телефон. Знайшла номер, записаний без імені, і помітила, що Кирило часто дзвонив цим номером, розмови тривали по 10-15 хвилин.
Спроби почати розмову на цю тему закінчувалися невдачею. Він відмахувався, говорячи, що намагається для сім’ї, що він уже старий (хоча йому лише 44 роки). Я не працюю з того часу, як з’явився наш другий син.
У нього особливості у розвитку, і мені потрібно багато часу приділяти його лікуванню та заняттям. Ми повністю залежимо від Кирила у фінансовому плані, і мені страшно навіть подумати, що він знову може завести коханку.
Ми жили так щасливо останні три роки, не було ні сварок, ні невдоволення. Не розумію, що могло піти не так?
У ліжку я ніколи йому не відмовляла, навпаки, сама часто виявляла ініціативу. Добре виглядаю, молодше за нього на 7 років. Що йому не вистачає?
Намагаючись розібратися в ситуації, я згадала розмови із подругами. Марина, моя давня подруга, сказала: “Іноді чоловіки просто не розуміють, що у них вже є все, що потрібно. Може, йому потрібно просто більше уваги та розуміння?”
Але ж я завжди намагалася бути уважною та дбайливою. Олена, інша подруга, порадила: “Спробуй організувати романтичний вечір, нагадай йому, як добре було вам разом. Іноді це допомагає.”
Я вирішила наслідувати її пораді і приготувала романтичну вечерю. Запалила свічки, одягла свою улюблену сукню.
Кирило прийшов додому пізно, стомлений, але я наполягла на вечері. “Кириле, давай згадаємо, як нам було добре. Давай проведемо цей вечір тільки вдвох”, – сказала я йому.
Він усміхнувся і погодився. Ми провели чудовий вечір, згадуючи минуле та мріючи про майбутнє.
Однак, наступного дня все було, як і до цього. Він знову почав затримуватися, і мої підозри тільки посилилися.
Якоїсь миті я зрозуміла, що мені потрібно діяти рішуче. Я вирішила поговорити з психологом, щоб зрозуміти, як краще впоратися із ситуацією.
На сеансі я виклала все, що на душі. Психолог порадив мені спробувати відверто поговорити з Кирилом, без звинувачень та докорів, просто висловити свої почуття та переживання.
Зібравши всю свою рішучість, я підійшла до Кирила. “Кириле, мені треба з тобою поговорити. Я відчуваю, що між нами щось не так. Я люблю тебе і хочу зберегти нашу сім’ю. Будь ласка, будь відвертим зі мною. Що відбувається?”
Він зітхнув і нарешті відкрився. Виявилося, що він справді багато працює і намагається для нас, але в нього накопичилося багато стресу та втоми.
Номер телефону виявився номером його старого друга, з яким він ділився своїми проблемами. Ми довго говорили, і я зрозуміла, що наші проблеми можна вирішити, якщо ми говоритимемо одне з одним відкрито і чесно.
Ми вирішили пройти сімейну терапію, щоб навчитися краще розуміти одне одного та працювати над нашими стосунками. Тепер ми намагаємося більше часу проводити разом, розмовляти та підтримувати одне одного.
Наші відносини почали покращуватися, і я вірю, що ми зможемо пройти через усі випробування та зберегти нашу сім’ю. Головне – це любов, довіра та бажання бути разом, незважаючи ні на що.
