Я педагог-предметник (іноземні мови). Мій стаж роботи 23 роки. У професійній діяльності мені доводилося працювати з різними категоріями учнів, зі студентами вишу, із «важкими» підлітками та вихованцями дитячого будинку.
Зараз я працюю з дітьми-інвалідами (ДЦП). Прагну шукати спільну мову з кожним учнем, обов’язково враховуючи індивідуальні особливості. Спілкування з дітьми, як і раніше, приносить мені велику радість і інтерес.
Проте моя головна проблема полягає в тому, що приблизно останні 10 років мені все важче дається робота з документами, складання та нескінченне коригування освітніх програм відповідно до вимог, що постійно змінюються.
Я вважаю, що найважливіша робота вчителя відбувається саме на уроці у безпосередньому спілкуванні з учнем. А нескінченна відповідність інструкціям, прописування кожного свого кроку в документах — це лише марна бюрократія, яка забирає у педагога час та сили.
Напевно, від цього і відчуття загальної втоми здається, що руки опускаються. Нещодавно довелося відмовитися від класного керівництва через велику кількість документів та звітів.
Все здається непотрібною суєтою. Скажіть, що зі мною не так? І як працювати далі?
Маргарита, 47 років
— Боже мій, та в нас же своїх троє! Настя важко опустилася на старий диван…
Негаразди в родині Михайлюченків таки довели їх до розлучення. — Йди з хати, Сергію, —…
— Мені її навіть шкода. Живе собі людина, старається, а за спиною таке робиться, —…
— Робота на себе, віддалено — це теж робота, і тут успіх залежить виключно від…
Стук у двері пролунав саме в ту мить, коли Антоніна Михайлівна готувала собі сніданок. Ще…
— Вона мені заявила, що я на комуналці добряче зекономила, та й узагалі — моє…