— Наступного тижня Аліна приїде з дітьми, у них канікули починаються, – говорив Євген за вечерею. – Я не зміг сестрі відмовити прийняти племінників, до того ж вона все сама вже вирішила.
— Цікаво виходить, – розлютилася Наталя. – Ми щороку без проблем і запитань приймали твоїх племінників на всі канікули, розважали їх і робили подарунки. Невже твоя сестра не розуміє, що цього року ми не готові до цього?
— Аліні хочеться, щоб діти добре провели час на канікулах і поспілкувалися з нашою Кірою, – розповідав Женя. – Ти ж прекрасно розумієш, що в сільській місцевості вони багато чого позбавлені.
— А ще я розумію, що в останні дні року я маю подарувати тобі власну другу дитину, і мені точно буде не до прийому гостей і розваг, – нервувала Наталя. – Якщо ти забув, у нас під Новий рік очікується поповнення і мені зараз самій потрібна допомога.
— Ну, Кіра буде з хлопчаками, – важко зітхав чоловік.
— Нашій доньці дев’ять років, твоїм племінникам сім і шість, – нервувала Наталка. – Їх без нагляду не можна залишати навіть на хвилину.
Євгену було незручно ображати сестру, яка вже зібрала речі хлопчиків і планувала привезти їх до брата найближчим часом. Наталя вирішила сама поговорити з сестрою чоловіка, прямо висловлюючи своє невдоволення її поведінкою і такою ситуацією.
— Та ти не переживай, у мене слухняні хлопці, – заспокоювала її Аліна. – Поки ти будеш у лікарні, Женька без проблем впорається з дітьми.
— Тобто мій стан узагалі нікому не цікавий і той факт, що Женя працює, до уваги не береться? – сердилася Наталя.
— По-перше, якраз будуть канікули, і в брата буде багато вихідних днів, – міркувала Аліна. – По-друге, я спробую випросити у свого начальства кілька вихідних і приїду раніше.
—Чудово, тобто ти плануєш привезти дітей, а потім прибудеш сама? – не могла повірити в таке нахабство Наталя.
— Ну так, разом час проведемо, свята все-таки, – спокійно відповідала Аліна. – Не будь занудою, взагалі ми ж родичі.
— Якраз я це прекрасно пам’ятаю, а ось ти явно забула, – ображалася Наталя. – Я вже насилу ходжу, невідомо, як все пройде, і після появи малюка нам потрібні спокій і тиша. Мені ніколи буде розважати твоїх дітей, і взагалі, ми хотіли навіть Кіру відправити до моїх батьків на канікули.
— У принципі, можна й так, – явно не бачила нічого дивного в ситуації Аліна. – У тебе класні батьки, мої хлопці можуть цей час побути в них разом із Кірою. Тобі стане краще, заберете їх до себе, а там і я скоро приїду.
Миролюбна Наталя завжди добре ставилася до родичів чоловіка і не дозволяла собі хамство на їхню адресу. Але зараз вона була дуже зла на сестру чоловіка, яка створювала проблеми іншим, намагаючись вирішити власні труднощі.
— У принципі, можна й справді відвезти всіх дітей до твоїх батьків, – вислухав розповідь дружини Євген. – Разом їм там буде веселіше.
— Я так розумію інтереси і плани моїх батьків не цікавлять нікого, так само, як і мої? – розплакалася Наталка. – Мені з кожним днем все важче навіть ходити, моїй матері доведеться допомагати мені по дому. Вони з батьком погодилися доглянути за власною онукою, але навіщо їм там діти твоєї сестри?
— І що ти мені пропонуєш зробити? – не розумів Женя.
— Просто і чесно поговорити з сестрою, якщо вона не готова прислухатися до моїх прохань, – пояснювала Наталя. – Вона ж сама мама двох дітей і прекрасно розуміє, що найближчим часом нам не до гостей.
— Просто Аліні допомагати нікому, – нагадував Євген. – Вона багато працює заради щасливого майбутнього дітей, але цього недостатньо. Недолугий чоловік пішов, вона живе з хлопчиками у батьків.
— Це все я прекрасно пам’ятаю, знаю і щиро співчуваю, – продовжувала Наталя. – Усі попередні роки ми забирали до себе хлопчиків, але цього року можна проявити милість зважаючи на мій стан?
Євген тільки важко зітхав і не знаходив потрібних слів, щоб відповісти дружині. Наталя розуміла, що часу обмаль, і вже за кілька днів сестра привезе дітей. Оскільки до неї достукатися не вийшло, жінка вирішила відверто поговорити зі свекрухою.
— Люба, зрозумій Аліночку правильно, – просила Ганна Павлівна. – Вона важко працює, заради дітей дуже старається, але їм потрібен приклад повної сім’ї, і невеликі відволікання від постійних буднів. Ми з чоловіком робимо все заради онуків, але цього недостатньо.
— Якщо ви забули, то поспішаю нагадати, що протягом двох тижнів у вас з’явиться четвертий онук, і мені зараз трохи незручно займатися всім самій, – пояснювала Наталя. – Нехай хлопчики приїжджають до нас наступного року, коли наш малюк підросте, і ми зможемо гарно їх прийняти та влаштувати справжнє свято.
— Не годиться позбавляти дітей Нового року, – журилася Ганна Павлівна. – Хлопчики налаштувалися на приїзд до вас у гості й цілий рік цього чекали.
— Гаразд, до мене вам діла немає, це вже зрозуміло, – переходила на підвищений тон Наталка. – А ви подумали, хто займатиметься трьома дітьми під час моєї відсутності вдома?
— Аліна казала, що твоя мама допоможе, – не бачила проблем свекруха. – Та й Женя у нас до життя пристосований, тож з усім впорається без проблем.
У Наталії здали нерви і просто опустилися руки. Вона почувалася героїнею дивної і непередбачуваної мильної опери. Речі, що здавалися їй очевидними, проходили повз увагу родичів Євгена. Свекруха і її донька прекрасно знали про стан жінки після появи немовляти, але навіть не пропонували свою допомогу, а додавали додаткових труднощів.
— Значить так, наступного тижня Кіра вирушає до моїх батьків, – розповідала Наталя чоловікові. – Тридцятого грудня я їду в лікарню, і якщо ти готовий самостійно опікуватися племінниками, честь тобі і хвала.
— Я думав, вони поїдуть разом із нашою донькою до твоїх батьків, – здивувався Євген.
—А я відразу попереджала, що цього не буде, – нагадувала Наталя. – Мої батьки страхують нас тільки з Кірою і допомогою мені. Якщо твоя рідня не вважає свій приїзд недоречним у цей момент, то мене це стосується.
— Як це? – не розумів чоловік. – Хлопчики – наші племінники, ми ж одна сім’я.
— Тільки це не працює в один бік, – нагадувала Наталя. – Для мене на першому місці наша сім’я і наші діти, потім уже все інше.
Аліна хлопчиків привезла і швидко поїхала назад, щоб незадоволене обличчя невістки не бачити. Батьки Наталі були готові взяти разом із Кірою і хлопчаків, тільки вона сама заборонила це робити.
— Якщо родичі вирішили просто кататися на моїй шиї, то не вийде, – рішуче сказала вона. – По-хорошому Жені потрібно було поставити їх на місце і розставити особисті кордони. Раз він не вміє це робити, значить, будемо вчити його на практиці.
За два дні після приїзду хлопчиків Наталя вирушила до лікарні, а Женя залишився один із племінниками. Наталка постійно дзвонила йому, просила щось привезти, відвезти або зробити до її виписки вже з немовлям. Чоловік бігав, немов білка в колесі, тягаючи за собою хлопчаків. На третій день у нього здали нерви, і він викликав своїх батьків, щоб ті забрали онуків додому.
— Наступного року обов’язково візьмемо хлопчиків, – обіцяв він родичам. – Просто я був упевнений, що впораюся, і все буде добре, а тепер не виходить нічого.
Батьки залишилися незадоволені, але забрали додому засмучених хлопчаків. У перший тиждень нового року Євген забирав дружину і малесенького сина. Його родичі ображено проігнорували цей захід, тож маленьке свято було тільки з батьками Наталі.
— Нічого, помиришся ти зі своєю ріднею, – заспокоювала Женю дружина. – А якщо вони прямо так сильно за нами сумують, ми влітку вчотирьох у гості приїдемо, і нехай радіють.
Женя передав слова дружини родичам, але особливої радості у відповідь не було. Вони воліли проводити час у столиці, не маючи палкого бажання метушитися на своїй території. Тому домовилися, що на наступні зимові канікули всім складом приїдуть погостювати до столиці.
