Прожили разом із дівчиною майже три роки. Вона у всіх відношеннях позитивна людина, але постійно говорила про шлюб. Я з самого початку наших стосунків сказав, що не одружуся до 30 років (зараз мені 27), але вона заявила, що не бажає бути у статусі коханки.
Приходжу з роботи, а вона пакує свої речі в коробки. Я спитав, навіщо вона це робить. Отримала відповідь: «Повертаюся до батьків, поки ти не передумаєш».
Я мовчки почав допомагати їй збирати речі, це розлютило її ще більше. Почала мене ображати, сказала, що ніколи не кохала мене.
Мені прикро, що так розлучилися, але не відчуваю своєї провини. У нас спочатку був договір, та й можна було потерпіти ще три роки! Але їй чомусь хотілося статусу заміжньої жінки.
Почуття пропали від її слів на мою адресу. Правду кажуть, що від кохання до ненависті один крок.
— Асю, ну хоч би на вихідні приїхала, чи що? Так я вже скучила за…
Мама подзвонила саме тоді, коли Дарина гріла в мікрохвильовці вчорашній борщ. Кришка контейнера запотіла, коридор…
— Куди преш, невігласе, повилазило чи що?! — пролунало так лунко, що аж касирки в…
Той вечір починався як сотні інших. На плиті млів свіжий борщ, за стіною щось весело…
— Ти б, Демко, чоловіка свого хоч раз як годиться зустріла… — слова матері пролунали…
Коли багато років безупинно тягнеш на собі віз сімейних обов'язків, одного разу просто сідаєш на…