Зараз знаходжусь у декреті, читаю в мережі новини, стежу за колегами, їхніми проєктами, успіхами, і виникає почуття, що я щось пропускаю, залишаюся непотрібною.
Раніше теж були такі проблеми — у студентські роки заздрила тим, хто бере участь у якихось заходах, поїздках.
Я вважаю, це почуття з дитинства. У другому класі мене не взяли в танець, хореограф грубо сказала, що в мене немає почуття ритму, на заході я сиділа в залі для глядачів, поки майже весь клас танцював.
Це відчуття непотрібності переслідує мене, а декреті воно особливо посилилося. Як боротись? Допоможіть, будь ласка.
Лара, 28 років
