Я близько року у стосунках із чоловіком на 19 років старшим, він близький мені за духом, інтересами. Але мене все одно іноді непокоїть почуття, що я мало чого про нього знаю. Все наче добре, але моя проблема мабуть комусь покажеться дивною. Але ж я не знаю, як в такій ситуації вчинити.
Він нерідко ділиться зі мною спогадами, і я це ціную, але є багато чого, про що він замовчує. Наприклад, я нічого до ладу не знаю про його минулі стосунки: з ким були, чому не склалися?
Якось він обмовився, що «рано посивів через жінок», але вдаватися до деталей відмовився. Він навідріз відмовляється розповідати про минулі романи, каже, що не хоче їх згадувати, що це вже неважливо.
А я згоряю від цікавості. До того ж іноді мучать (знаю, що марні) жалю на тему: а що, якби ми з ним познайомилися раніше, коли він був молодший, здоровіший і без «багажу» минулого?
Прикро думати, що молодістю, красою, силами користувалися інші жінки, але не я. Так, мені з ним добре, з таким, яким він є зараз, але… він уже не такий молодий, не такий енергійний, у нього за плечима є болісний досвід, про який я нічого не знаю, і мені це здається несправедливим. Намагаюся переконати себе, що треба думати лише про сьогодення, але такі думки все одно переслідують!
Олена, 31 рік
