Набридло бути коханкою. Я та сама жінка, яка закохалася без пам’яті в чоловіка, який перебуває в шлюбі. І мене досі соромно за те, що я була коханкою, у якої з’явилася дитина від шалено коханого, але чужого чоловіка.
Він не пішов до нас із донькою, хоча й обіцяв, але допомагає матеріально. Гроші не великі, але все ж таки. Я розумію, що він має сім’ю, тому більше не вимагаю. З’являється він також не часто, коли мені хочеться. А після відвідування пропадає наскільки хоче. І це продовжується вже довгих 16 років. Дочка вже звикла до такого батька.
А до зустрічі з ним я була одружена. У нас із чоловіком з’явилася син. Ми дуже часто лаялися. Розходилися, сходилися. Хотіли навіть другу дитину народити, та бог відвів. Розлучилися. Я була нещасною у шлюбі. І як коханка теж нещаслива.
І де воно, жіноче щастя? Жити у шлюбі з некоханим? Чи терпіти і чекати на коханого, але чужого чоловіка? Дуже хотілося б зустріти третього вільного чоловіка та жити з ним щасливо. Але я вже не вірю, що зустріну та зможу ще когось полюбити.
Я знаю, що таке бути дружиною чоловіка, що гуляє. Але я також знаю, що таке бути коханкою одруженого. І в тому, і в цьому випадку дуже складно і погано. Не засуджуйте нікого. Життя багатогранне і не завжди щасливе. Кожен шукає свою половинку, але щастить не всім.
Валентина Василівна Ткачук мешкала на другому поверсі звичайної старої п’ятиповерхівки. Знаєте, з тих затишних будинків,…
На кухні в Оксани вирувало життя. У духовці саме підрум’янювалася домашня піца, щедро посипана тягучим…
Я стою в темному коридорі власної квартири, боязко прислухаючись до звуків. З нашої кухні знову…
Знаєте, що найстрашніше в невеликих містах? Те, що твоє особисте горе рано чи пізно стає…
Оленка поверталася додому з поліклініки, і на душі в неї шкребли коти. Здавалося б, ну…
Знаєте, це таке дивне відчуття — у свої п’ятдесят з хвостиком по-доброму позаздрити власній майбутній…