Все почалося, коли мені було 18 років. Я зустрічалася зчоловіком, який був старшим за мене на 10 років. Тільки зараз я розумію, що особливих емоцій не було, але тоді вважала, що люблю його.
Можливо, тому в моєму житті з’явився Костя, друг Олексія, мого хлопця. Костя вважався його другом.
Він був старший за мене на 14 років. Зі всіх друзів Олексія він мені здавався нормальним. Він не ходив по барах постійно і взагалі, певною мірою був комічним. Ми іноді перетиналися, коли зустрічалися з Олексієм.
Так було місяці чотири. Потім Олексій поїхав на роботу.
Через місяць приїхав, але побачитись нам не вдалося. Загалом, ми не бачилися з ним півроку.
За цей час Костя став приділяти мені увагу, і мені це подобається. Ось не знаю, що я до нього відчувала на той момент.
Я знала, що не люблю його, але мені було з ним затишно та комфортно, як ні з ким тоді. Коли інші хлопці хотіли поцілунків та близькості, то він просто був поряд, говорив зі мною, міг трохи подбати.
Через деякий час він став мені дзвонити, запрошувати погуляти і я не чинила опір. Відвозив мене додому.
Це було щось неймовірне. Я почала забувати про Олексія, хоча не була впевнена, що хочу бути з Костею.
Так він проводжав мене три вечори. На третій наважився поцілувати, і я відмовила.
Він сказав, що наполягати не буде, і цим все закінчилося. Вся ідилія закінчилася, усьому прийшов кінець, мені було шкода, адже мені з ним було добре.
Але тут я побачила його інше обличчя. Тоді я подумала, що Олексій про ці прогулянки дізнається, то вирішила сама йому розповісти, і виявилося, крім поцілунку, що не відбувся, він все знає.
Коли наступного разу я вийшла погуляти, то він при всіх почав говорити, що я стукач і таке інше. Коли його друг пішов проводити свою подругу додому, то я всіляко говорила про нього не в хорошому тоні.
Мабуть, він йому доповів, і він мені зателефонував, намагався пояснити, хоч не дуже й вийшло. Після цього наше спілкування припинилося.
Я вийшла заміж, з’явилася дочка, але все ж таки його завжди бачила.
У нього з’явилася дівчина. Через деякий час я розлучилася.
Мій чоловік виявився далеко не тим, яким я його намалювала. Та й він самотній.
Я вже наче й забула його. Після всього він додався в соціальній мережі у друзі, заходить на мою сторінку, а я на його.
І я все одно про нього не думала. Але сьогодні якось зайшла зі знайомою розмова про нього і в мене все всередині перевернулося. Я знову його згадала з тою бурею емоцій.
Вже з того часу минуло 7 років, а я ходжу, і цілий день думаю про нього. Я знаю, він теж мене помічає, але навіть не вітається після того інциденту, хоча зараз я б з ним не проти поговорити, але незручно починати розмову.
Тим більше, що я ніколи його не любила, а що я до нього відчувала і зараз не знаю.
Напевно, ця історія не закінчена, адже я тоді так і не визначилась. У свої 19 років я сама не знала, чого я хотіла.
